Підтримка розвитку кінематографії.

Формування основних засад ефективного функціонування національної кінематографії та створення необхідних умов для гармонійного розвитку вітчизняної кіноіндустрії на сьогодні є одним із найактуальніших питань культурної політики.

Серед її основних завдань — реформування структури державного управління в галузі кінематографії, перехід до продюсерської системи кіновиробництва, поліпшення кінообслуговування населення, зокрема забезпечення доступу жителів невеликих міст і сіл до національного кіномистецтва, забезпечення належного контролю розповсюдження і демонстрування фільмів на кінотелевідеоринку України.

Реалізація державної політики в галузі кінематографії, створення умов для розвитку національного кіномистецтва, здійснення державного управління і контролю у сфері кінематографії покладено на Міністерство культури і туризму. Йому підпорядковані державні кіностудії та Національний центр Олександра Довженка. Управління кіноорганізаціями, що перебувають у комунальній власності (кіновідеопрокатні підприємства, районні дирекції кіновідеомережі, кінотеатри), здійснюють місцеві органи управління кінематографією.

На початок 2006 року в Україні нараховувалось 3330 демонстраторів фільмів, із них 796 кінотеатрів та 2534 сільських кіноустановок. Фактично працювало 1960 демонстраторів фільмів — 681 кінотеатр та 1279 кіноустановок.

Вітчизняна кінематографія підтримується державою шляхом фінансування кіновиробництва за державним замовленням та часткового — дотування з місцевих бюджетів кінопрокату й кінообслуговування населення. На відміну від книгодрукування для підприємств кіногалузі не застосовуються податкові пільги. Дотація з місцевих бюджетів виділяється тільки на покриття збитків комунальних кіновідеопрокатних підприємств та

Таблиця 1. Національне кіновиробництво та його державне фінансування, 1996—2006 рр.

рік	бюджетне фінансування кіновиробництва (план, тис. грн)	бюджетне фінансування кіновиробництва (факт, тис. грн)	фактичне фінансування, % під запланованого	випущено фільмів
1996	3 500,0	2 375,0	67,8	4
1997	5 500,0	2488,6	45,2	6
1998	4 995,0	1 360,0	27,2	2
1999	13 000,0	1 872,9	14,4	6
2000	16 500,0	15 762,0	95,5	1
2001	20 000,0	13 194,5	66,0	6
2002 1	22 568,0	7823,8	34,67	10
2003	18 807,2	17 997,7	95,7	1
2004	19 500	11641	59,7	5
2005	33 054	26 454	80	ЗО
2006	49 250	20 396	41,4	35

сільської кіномережі. Як наслідок сформувалася значна нерівність в кіно-обслуговуванні населення (між великими містами та всіма іншими населеними пунктами). А це означає, що велика частина населення України позбавлена доступу до творів кіномистецтва.

У 2006 р. систему державного управління кінематографією було реорганізовано: у складі Міністерства культури і туризму України утворена Державна служба кінематографії; затверджене Положення про цю службу.

В Україні працює п'ять державних кіностудій: Національна кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка, Одеська кіностудія художніх фільмів, Національна кінематекаУкраїни, Українська кіностудія анімаційних фільмів, Українська студія хронікально-документальних фільмів та близько 20 приватних. Національне кіновиробництво в 1990-ті роки скоротилося до кількох повнометражних художніх фільмів та 20—30 документальних, анімаційних і короткометражних стрічок на рік (тобто 10— 15 % від рівня кіновиробництва кінця 1980-х років).

Державним бюджетом України на виробництво І розповсюдження фільмів у 2006 р. передбачалося 49,2 мли гри, а фактично було виділено 20,4 млн грн, що складає 41,4 %. За 2006 р. з державною підтримкою вироблено 35 фільмів та 4 кінолітописні сюжети (табл. 1). Почато виробництво 4 художніх та 2 неігрових фільмів.

Особливістю кіновиробництва останніх років стала велика кількість фільмів-дебютів. Поступово, але все ширше, до створення фільмів (як коротко-, так і повнометражних) залучаються молоді талановиті кінематографісти — призери вітчизняних і міжнародних кінофестивалів.

Зрушення в кіновиробництві були б вагомішими, якби було вирішено низку серйозних проблем. Зокрема — з фінансуванням виробництва фільмів за періодами, на підставі актів виконаних робіт (режисерська розробка, підготовчий, знімальний, монтажно-тонувальний періоди). На практиці існуюча схема фінансування призводить до постійних порушень термінів як виробництва, так і фінансування, і наростання дебіторської заборгованості. Впровадження продюсерської системи гальмується суперечностями у законодавстві, а також недостатнім та нерівномірним бюджетним фінансуванням кінематографії.

З метою раціонального використання коштів Державною службою кінематографії розроблено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України (щодо створення сприятливих умов для розвитку національної кінематографії)", проекти постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про формування та розміщення державного замовлення в галузі кінематографії*", "Про внесення змін до Положення про державну підтримку національних фільмів у продюсерській системі".

Протягом останніх років збереглися позитивні тенденції розвитку кіномережі, пов'язані насамперед з інвестуванням у будівництво та переоснащення кінотеатрів, збільшенням кількості кіновідвідувань та валового збору від кінопоказів. На початок 2007 р. за сучасними технологіями кінопоказу переоснащено близько 200 кінозалів. У кількох великих містах діють багатозальні кінотеатри у складі торговельно-розважальних комплексів. Рівень відвідувань кінотеатрів зріс, проте досі не перевищив 0,5 відвідування на одну особу на рік. Валовий збір від кінопоказів у 2006 р. (за оперативними даними) становив близько 280 млн грн, що на 80 млн більше, ніж у 2005 р.

У 2006 р. за бюджетні кошти здійснено тиражування українських фільмів для показу в Україні та за кордоном; проведено реставраційні роботи по збереженню національного фільмофонду; заходи з переведення національної кінематографічної спадщини на цифрові носії інформації, а також — з повернення фільмів виробництва студій України, вихідні матеріали яких зберігаються в Держфільмофонді Російської Федерації. Проведені роботи з дублювання тасубтитрування національних фільмів. Розширився показ українських фільмів на телеканалах. У 2006 р. на вітчизняних телеканалах (УТ-1, "Інтер", "1+1" та ін.) показано кілька телесеріалів вітчизняного та спільного виробництва, а в кінопрокаті країни — чотири вітчизняні повнометражні художні фільми, створені за кошти приватних інвесторів.

Однак, констатуючи збільшення відвідувань та валових надходжень від кінопоказу, поки що не можна говорити про суттєве поліпшення кінообслуговування. Серйозною проблемою залишається доступ українського глядача до вітчизняного фільму. На сьогодні в Україні практично немає кінопоказу як у малих містах, так і в сільській місцевості. Внаслідок обмеженого фінансування закладів кіномережі з місцевих бюджетів, особливо районного рівня, в останні роки триває скорочення сільської кіномережі. Фактично припинено кінообслуговування населення в Житомирській та Закарпатській областях внаслідок ліквідації обласних підприємств кі-но в і деоп ро кату.

Оскільки заклади кіномережі та кіновідеопрокату перебувають у комунальній власності і не входять до сфери управління Міністерства культури і туризму, Державна служба кінематографії зосереджує свої зусилля на законодавчому забезпеченні їхньої діяльності та поліпшенні кінообслуговування населення.

З метою підтримки кінообслуговування населення невеликих міст, сіл, селищ, створення умов доступу глядачів до творів національного кіномистецтва, поліпшення якості кінопослуг та збільшення кількості кіновідвідувань Міністерство культури і туризму спільно з Гільдією кінопрокатників Національної спілки кінематографістів України розробило проект "Концепції Державної програми поліпшення кінообслуговування населення на 2007—2011 роки", який подано на розгляд центральних органів виконавчої влади та обласних державних адміністрацій. Влітку 2006 р. в Херсонській області було проведено семінар-нараду кінопрокатників України з питань ефективного використання фільмофонду та кінообслуговування населення в зонах відпочинку. На ньому було обговорено і проект "Концепції державної програми поліпшення кінообслуговування населення на 2007—2011 роки".

Важливою проблемою є захист інтелектуальної власності. Верховною Радою України в січні 2006 р. внесено зміни до статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення — щодо надання відповідним державним органам права складання протоколів про адміністративні правопорушення при розповсюдженні й демонструванні фільмів. Видано прокатні посвідчення на 19,9 тис. фільмів, з них для кінотеатрального показу — 488 назв, телевізійного показу — 8728 назв, відеоправ — 10 686 назв.

Експертною комісією з питань публічного демонстрування кіно- і відео-фільмів протягом 2006 р. розглянуто 826 фільмів (за зверненням дистриб'юторських фірм — 816 фільмів, з них заборонено 9; за зверненнями правоохоронних органів —10 фільмів, з них заборонено —10). Наказом Міністерства культури і туризму (квітень 2006 р.) затверджено Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, а також список осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Це сприятиме ефективному захисту інтелектуальної власності, забезпеченню законного розповсюдження фільмів.

Пріоритетами державної підтримки кінематографії на найближчі роки залишаться:

• запровадження ефективної продюсерської системи організації та фінансування кіновиробництва;

• доведення виробництва вітчизняних фільмів (за рахунок різних джерел фінансування) до обсягів, передбачених Загальнодержавною програмою розвитку національної кіноіндустрії на 2003—2007 роки;

• внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо включення видатків на державні та регіональні програми підтримки кінематографії до складу видатків, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів;

• забезпечення фінансування з місцевих бюджетів усіх рівнів заходів регіональних програм з кінообслуговування населення;

• створення сучасної ефективної системи підготовки кінофахівців.