26. Опіка і піклування за римським цивільним правом.

Опіка – це встановлена і дозволена цивільним правом сила і влада над вільною особою для захисту того, хто внаслідок віку неспроможний захищатися самостійно(малолітні, до 7 років)(Серівій). Піклування – над душевнохворими, марнотратниками, неповнолітніми(від 14-25-пацики, від 12-25 – тьолкас). Опіка і піклування призначалися лише для осіб свого права. Встановлювалися: за заповітом, за законом, за розп.влади. Головним завданням опікунів і піклувальників – управління майном в інтересах підопічних. Припинялися: смертю підопічного, або досягненням ним повноліття,, смертю опікуна, відмови від опіки чи пікл.з поважних причин, позб.опікуна його повн.магістратами тощо, повна нездатність опікуна вик.обов’язки.

27. Поняття спадщини в римському цивільному праві.

Спадкування – це перехід майна після смерті його власника до інших осіб. Під майном розуміють сукупність прав і обов’язків померлого. Спадщина – це сукупність прав і обов’язків небіжчика, яка визначається на момент смерті спадкодавця.

28. Право володіння.

Римські юристи розуміли володіння як фактичне обладання річчю, поєднане з наміром вважати її своєю.

Таке визначення має 2 елементи: а)об’єктивний corpus possessionis – фактична наявність речі; б) суб’єктивний – animus possessionis – вважати дану річ своєю, володіти від свого імені.

29. Поняття права власності.

Право приватної власності – це виключне право особи володіти, користуватися і розпоряджатися річчю у своєму інтересі. Змістом права власності є право володіння, розпоряджання і користування.

30. Права на чужі речі.

Сутність прав на чужі речі полягає в тому, що суб’єкт цього права має змогу користуватися чужою річчю або навіть розпоряджатися нею. Римське приватне право знало три види прав на чужі речі: а)сервітути, б)емфітевзис і суперфіцій, в)заставне право

31. Поняття сервітута, види.

Сервітутом називали абсолютне за характером захисту право користування чужою річчю. Види: земельні(сільські та міські) та особисті(Узуфрукт, Узус, Quasi ususfructus, habitatio(право користування чужими приміщеннями, operae servorum vel arninalium(право користуватися чижими рабами або тваринами).

32. Ємфітевзіс і суперфіцій.

Емфітевзис – довгострокове, відчужуване і успадковане право користування чужою землею с\г призначення.

Суперфіцій - довгострокове, відчужуване і успадковане право користування чужою землею для забудови.

33. Особисті сервітути

Сервітути на право користування чужою річчю або майном в інтересах конкретної особи дістали назву персональних. Види: узуфрукт(речеве право певної особи користуватися й отримувати прибутки з чужої неспоживчої речі без зміни її субстанції), узус(речеве право користуватися чужою річчю без отримання прибутків), habitatio(право користування чужими приміщеннями, operae servorum vel arninalium(право користуватися чижими рабами або тваринами)

34. Земельні сервітути

1. Сільські - iura praedorium rusticorum

• Iter – право проходу пішки

• Actus – прогону худоби

• Via – проїзду на возі

• Aquaedectus – проведення води

• Інші (черпання води, вигону худоби на водопій)

2. Міські - iura praedorium urbanum

• Право зробити дах, проникаючи у повітр. простір

• Опирати балки на чужу стіну

• Прибудовувати будівлю на чужу стіну

• Стік дощової води…

  • servitus cloacae mitendae – провести нечистоти ч\з чужу дыльницю в клоаку)