7. Значення римського права для сучасної юриспруденції.

1)Для за­хисту інтересів української держави, її громадян необхідно знати і розуміти іноземне законодавство, а це неможливо без знання римського приватного права.

2)майже вся термінологія римського приватного права, яка утвердилася в українській юридичній літературі і практиці, можуть бути краще засвоєні і зрозумілі тільки за умов успішного вивчення римського приватного права.

3)римське приватне право характеризується чіткістю визначень і високою юридичною технікою, оволодіння якими має велике значення для сучасного юриста. Це допомагає чітко формулювати і застосовувати сучасне законодавство.

4)воно є класичним юридичним виразом життєвих умов та конфліктів суспільства, в якому панує приватна власність і наступне законодавство не могло внести в нього істотних поліпшень.

5)Римське право є найбільш досконала форма права, яка базується на приватній власності.

8. Рецепція римського права.

Рецепція римського приватного права - це важливе і складне явище суспільного життя, ланка, яка поєднує правовий розвиток Стародавнього світу, Середньовіччя і Нового часу.

Початок рецепції відноситься до ХІ-ХІІ ст.

Причини рецепції: активізація міст в Італії в 12-13 ст.; розвиток товарно-грошових відносин; місцеве національне право ґрунтувалося не на зовсім ясних звичаях і було вкрай роздрібнене; майнові права були обтяжені різними обмеженнями.

Перший етап рецепції характеризується переважно вивченням римського права в окремих міських центрах Італії. Для другого етапу типовим є розширення рецепції на території ряду держав і практичне застосування римського права в діяльності суддів-практиків. Третій етап - це більш повна переробка і засвоєння досягнень римського права.

9. Системи римського права.

Римське право у стародавньому Римі — це складне правове явище, яке складалося з трьох правових систем:

jus civile — цивільне право;

jus gentium — право народів;

jus praetorium — преторське право.

Вказані системи виникли не водночас, а складалися послідовно, доповнюючи одна одну.

10. Закони хii таблиць як джерело римського приватного права.

Закони Дванадцяти таблиць 451-450 до н. е. — кодифікація державного закону від народу (lex publica) у Стародавньому Римі. Закони Дванадцяти таблиць — плід спеціально створеної комісії з 10 чоловік і представляв собою збірку законів, що регулювали практично усі галузі життя (в юридичному плані-дії/ події,що мали місце повсякчас).

Структура

Таблиці I—III — процесуальне право (I — запрошення на процес, II — види позовів та скарг, III — виконавче право).

Таблиця IV — сімейне право (признання батьківства, купівля-продаж дітей).

Таблиця V — спадкове право (заповіт, спадковість по-закону, визначення законного порядку спадкоємців).

Таблиця VI — зобов'язальне право (договір, купівля-продаж, позика, кредит і кредитні ставки, купівля і втрата рухомого та нерухомого майна).

Таблиця VII — право сусідське.

Таблиці VIII—IX — кримінальне право (чаклунство, що шкодить;умисне тілесне пошкодження, крадіжка, обман клієнтів, зрада).

Таблиця Х — похоронне право.

Таблиці ХI-XII — різне (наприклад, заборона шлюбу між патриціями та плебеями).