23. Форми шлюбу і відносини між подружжям.

Римському праву відомі два види шлюбу: законний рим­ський шлюб (matrimonium justum) і шлюб, що укладався між перегрінами та іншими вільними, які не мали права укладати римський законний шлюб(конкубінат). Римський законний шлюб, в свою чергу, історично поділявся на два види: шлюб з чоловічою владою (cum manu) і шлюб без чоловічої влади (sine manu).

24. Відносини між батьками і дітьми.

В римській сім'ї була характерною практично безмежна бать­ківська влада над дітьми. Patria potestas (батьківська влада) встановлювалась пере­дусім над дітьми, народженими у римському законному шлю­бі. На дітей, народжених у незаконному шлюбі, в конкубіна­ті, а також у будь-якому фактичному спільному житті, бать­ківська влада не поширювалася. Крім народження дітей у законному шлюбі, батьківська влада встановлювалася шляхом узаконення або усиновлення. Батьківська влада припинялася внаслідок: а) смерті батька чи дітей; б) звільнення з-під батьківської влади. Фактично батьківська влада була довічною навіть у розвиненому римському праві.

Досягнення сином повноліття, заснування власного дому, сім'ї та господарства не припиняли батьківської влади і не послабляли її. Однак досягнення сином високого громад­ського становища (обіймання посади консула, префекта, ма гістра) звільняло його від батьківської влади за волею батька Батько взагалі своїм волевиявленням мав право звільнити сина з-під своєї влади.Влада батька над дітьми була безмежною. В архаїчні часи він мав право на життя і смерть дітей з моменту їх народжен­ня: міг зберегти життя новонародженому чи викинути його, продати в рабство, застосувати будь-які покарання. Проте згодом свавілля обмежується. Pater familias — єдиний і неподіль­ний власник сімейного майна. Майно, набуте дітьми, автома­тично ставало власністю батька. Майнова залежність дітей не послаблювалася з їх віком. Діти не мали права від свого імені здійснювати цивільно-правові угоди, бути власниками майна і в цьому наближалися до становища рабів. Для ведення гос подарства вони могли наділятися певним майном — пекуліем У зв'язку з господарською діяльністю за рахунок пекулія ді­ти здійснювали деякі правочини. Однак усе одержане за ци­ми правочинами переходило у власність батька. Батько ніс і відповідальність за цими правочинами.

З часом влада батька обмежується. Згодом деякі імператорські постанови приписували залишати у власності дітей (а не тільки синів) майно, одержане в спад­щину після смерті матері чи інших родичів по її лінії. Це об­межувало майнову владу батька над дітьми, однак не усувало її повністю. На певне майно, набуте дітьми, батько зберігав право довічного користування. Однак майнова самостійність дітей стає загальновизнаною.

25. Способи встановлення і припинення батьківської влади.

Встановлювалася: нородженням у законному шлюбі, всиновленням(встановлення батьківської влади над чу­жими дітьми, з якими батько кровними узами не пов'язаний.), узаконенням(встановлення батьківської влади над влас­ними дітьми, але народженими поза шлюбом).

Припинялася внаслідок: а) смерті батька чи дітей; б) звільнення з-під батьківської влади.