16. Види цивільного процесу.

1. Легісакиійний процес(leges actio): I форма - leges actio sacramento - позов за заставою, або закладом; II форма- накладання руки на боржника.

Leges actio- це урочиста заява римського громадянина магіст­рату, виражена в точно визначених словах і пов'язана з певними діями. Ця заява необхідна, щоб розпочати справу в суді і здійснювати своє право. У цьо­му процесі відсутня письмова форма позовної заяви. Усе зводиться до певних точно визначених законом процесуальних дій. Легісакційний процес відзна­чається обтяжливим формалізмом, надзвичайно складною процедурою і був розрахований на досить обмежений господарський оборот.

2. Формулярний процес(перенесення обов'язку формулювати предмет спору з обов'язку сторін на обов'язок претора.): Преторська формула – вісь формулярного процессу;

Exceptio - заперечення; Praescriptio – застереження; дві стадії процесу - jus і judicium

3. Екстраординарний процес(розгляд справ втратив публічний характер, усний процес замінювався письмовим, що було порушенням демократичних принципів попередніх видів процесу).

17. Засоби преторського захисту.

Інтердикти, стипуляція, введення у володіння, реституція(поновлення первісного стану).

18. Поняття та види позовів.

Позов – це звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Види: actio in rem(позов доречі) та actio in personam( позов до певної особи)/\ actio stricti juris(позов “суворого права”) та actio bonae fidei(позов “доброї совісті”)/\ actio directa(“прямий позов”), що містить головну вимогу в даних відносинах, та actio contraria(„зворотній позов”), призначений для захисту прав, похідних від головних./\actio utilis – позов за аналогією/\кондикції – особливі зобов’язальні позови, передбачені jus civile, у яких не згадуються підстави їхнього виникнення. Римська юриспуденція розробила фундаментальне вчення про кондикції, що стало основою для сучасних позовів з безпідставного збагачення./\ actio fictia – позови з фікцією/\позови з переміщенням суб’єктів в інтенції та кондемнації.Застосовувалося,напр.,для судового представництва./\Позови штрафні та реіперсекуторні. За першими можна було вимагати штраф, за другими- відновлення порушеного становища, передачі прав тощо./\ actio popularis – позов, який міг подати кожний римський гр. в „інтересах римського народу”.

19. Поняття особи і правоздатності.

Особа – той, хто здатний мати суб’єктивні права, бути носієм права. Правоздатність – це здатність людини бути носієм певних прав.

20. Правове становище римських громадян.

Римські громадяни мали повну цивільну правоздатність у майновій і сімейних сферах. Тобто вони мали право укладати законний римський шлюб та право бути учасником цивільного обігу.

21. Правове становище латинів і перегрінів.

Латини мали часткову цивільну правоздатність: jus comercii у них було практично стільки ж, як і римських громадян, але jus conubii було обмежено. Перегріни у сфері приватноправових відносин керусалися власним національним правом згідно з законом про провінції, яки встановлював для неї особливий правовий статус. Так як і у латинів, шлюб правових наслідків римського законного шлюбу не ніс.

22. Правове становище рабів і вільновідпущенників.

Раби – не мали ніяких прав. Вважалися знаряддям, що говорить. Загальне правило щодо

вільновідпущеників було таким, що лібертіни набували стан того, хто їм дав волю. Відповідно- римського громадянина, латина, перегріна. Однак і з нього були вийняткки. Зокрема, навіть вільновідпущеник, що одержав статус римського громадянина не мав у повному обсязі jus conubii: він не міг взяти шлюб з народженою на волі римською громадянкою аж до початку принципату.