33. Законодавчі вимоги щодо проведення обов’язкового аудиту

Система регулювання аудиторської діяльності в Україні має такі елементи:

1) сукупність законів та інших регламентуючих документів, щодо здійснення аудиторської діяльності, таких як:

- Закон України "Про аудиторську діяльність",

- Закони, які визначають обов'язковість проведення аудиту,

- Стандарти аудиту (в Україні в якості національних використовуються Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики),

- Кодекс етики професійних бухгалтерів

Господарський кодекс та інші нормативно-правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність.

2) орган управління системою організації аудиторської діяльності - Аудиторська палата України (АПУ), яка:

- проводить атестацію (сертифікацію)

- веде реєстр суб'єктів аудиторської діяльності

- здійснює контроль якості роботи аудиторів і дотримання учасниками ринку аудиторських послуг законодавства і стандартів аудиту

Аудиторська діяльність - це один з видів підприємницької діяльності. Отже, загальну сукупність нормативно-правових документів, що регулюють цей особливий вид підприємницької діяльності можна поділити на дві категорії:

- сукупність нормативно-законодавчих та регламентуючих документів щодо здійснення аудиторської практики,

- сукупність нормативно-правових документів, які регламентують здійснення підприємницької діяльності.

Основний нормативний документ, який регламентує здійснення аудиту в Україні - Закон України "Про аудиторську діяльність" (надалі Закон про аудит). Перша його редакція була прийнята 22 квітня 1993 року. З цього моменту вважається офіційне визнання аудиту, як професійної діяльності у сфері незалежного економічного контролю.

Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.

Положення Закону "Про аудиторську діяльність" діють на території України і поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та видів діяльності.

34. Аудиторський ризик

Аудиторський ризик – це небезпека того, що аудитор зробить непра вильний висновок щодо фінансової звітності після виконання ним ауди торських процедур, тобто за неправильно складеною фінансовою звітністю буде представлений аудиторський висновок без застережень, і навпаки. Аудитор має поставити перед со бою завдання, які полягають у визначенні і використанні процедур ауди торської перевірки, які дають змогу звести до мінімуму ризик аудиторської перевірки.

Аудиторський ризик складається з трьох компонентів:

1. властивий ризик;

2. ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього контролю;

3. ризик невиявлення помилок та перекручень.

З математичної точки зору аудиторський ризик дорівнює добутку трьох вищезгаданих компонентів.

Ризик, який існує при проведенні аудиторської перевірки, поділяється на два види:

1. фінансові документи містять викривлення;

2. що аудитор не зможе їх виявити.

Перший вид ризику не підлягає контролю з боку аудитора. Він лише оцінює його, але не може змінити. Другий вид ризику, який називається ризиком невиявлення викривлень, може контролюватись аудитором шляхом вибору і проведення відповідних перевірок, спрямова них на одержання конкретних висновків щодо фінансової звітності. Оцін ка аудитором ризику викривлень у фінансових документах визначає рівень прийнятності ризику невиявлення таких викривлень.