48. Викривлення у фз. Суттєвість в аудиті.

При плануванні і здійсненні аудиторських процедур, а також оцінці їх результатів аудиторові необхідно враховувати ризик можливості істотних спотворень бухгалтерської (фінансовою) звітності внаслідок шахрайства або помилок.

Під шахрайством для цілей МСА 240 "Відповідальність аудитора по розгляду шахрайства і помилок в ході аудиту фінансової звітності" і MCA 240А "Шахрайство і помилки" розуміються умисні дії, здійснені однією особою або групою осіб керівного складу, співробітниками економічного суб'єкта, а також третіми особами, спричинили за собою спотворене представлення результативних показників в бухгалтерській (фінансовою) звітності.

До таких дій МСА 240 відносить:

- маніпуляцію, фальсифікацію і зміну облікової інформації або документів, пов'язаних з цією інформацією;

- незаконне привласнення активів;

- приховання або пропуск тієї або іншої інформації як в облікових регістрах, так і первинних документах;

- віддзеркалення в облікових регістрах неіснуючих операцій;

- неправильне застосування облікової політики.

На стадії планування аудитор зобов'язаний оцінити можливий ризикістотних спотворень внаслідок шахрайства. При цьому він повинен зробити запит керівництву економічного суб'єкта з питань наявності у нього відомостей про будь-які факти шахрайства, виявлених раніше.

Разом з недосконалістю систем бухгалтерськогообліку і внутрішнього контролю економічного суб'єкта на вищезгаданий ризик чинять вплив:

- сумніви вчесності і компетентностікерівництваекономічногосуб'єкта;

- незвичайний тиск, що робиться як внутрішнім, так і зовнішнім середовищем;

- незвичайні операції;

- виникнення проблем при зборідостатніх і доречних аудиторських доказів.

Спираючись на результати оцінки цього ризику, аудитор розробляє на стадії планування аудиторські процедури, що дозволяють скоротити міруризику.

У обов'язок аудитора входить обов'язкове повідомлення вищого керівництва економічногосуб'єкта про виявлені їм факти шахрайства в найкоротші терміни, якщо:

- існує усього лише підозра про наявність фактівшахрайства, що не чинять істотного впливу на результативн показники бухгалтерської (фінансовою) звітності;

- шахрайствоа бо істотні помилки дійсно мали місце.

Вважається, що інформація є суттєвою, коли її пропуск чи перекручення можуть вплинути на економічні рішення користувачів, прийнятіна основі фінансових звітів. МСА не визначають конкретні методикиоцінки суттєвості; вказується лише, що така оцінка є предметом професійного судження аудитора. Разом з тим, у МСА 320 наведено рекомендації з підходів до оцінки суттєвості.

Суттєвість залежить від величини суми статті або значущості помилки,допущеної за певних обставин у зв’язку з пропуском або неправильнимвідображенням інформації. Тому суттєвість найчастіше визначаєтьсяяк певний поріг, що відокремлює значущі (суттєві) викривлення від

незначущих.

Таким чином, під терміном «поріг суттєвості» слід розуміти певнумонетарну величину, перевищення якої робить значущим будь-якевикривлення (або сукупність викривлень) у звітності.

На практиці розраховують суттєвість загальну (на рівні усіх статейзвітності), а також суттєвість за окремими статтями. Є різні підходищодо визначення цих величин, серед яких найбільш поширеним є той,що при розрахунку суттєвості враховує чотири базові показники:

величину активів, власний капітал та резерви, чистий дохід (обсягвиручки) та чистий прибуток (або прибуток до оподаткування).

Аудитори використовують концепцію суттєвості (матеріальності) наступним чином:

1) як основу для планування перевірки при визначенні важливих, нетипових і з помилками статей і рахунків, яким слід приділити особливу увагу,

2) як основу оцінки зібраних аудиторських доказів,

3) як основу для прийняття рішення про тип аудиторського висновку.