11.Культурфілософська концепція Касирера

Аналіз символічної природи культури, що міститься в працях видатного представника Марбургської школи неокантіанства Ернста Кассірера (1874-1945), і насамперед у його фундаментальній «Філософії символічних форм», є, безсумнівно, однією з вершин філософського знання про культуру. Кассірер надав філософії значення критики не стільки наукового пізнання скільки самої культури. Кассірер ставить те ж питання, що і Кант в «Критиці чистого розуму», але у відношенні не тільки науки, але й всієї культури в цілому, а також кожного з її формоутворень, розширюючи тим самим кантовське питання до масштабів всього культурного простору.

Культура не просто пізнається, але перш за все твориться діяльністю людей, а завдання філософії культури і полягає в тому, щоб збагнути природу цієї творчості.

Головне, що відрізняє людину від тварини, - це її здатність до мовного спілкування, наявність у неї мови, аналізу якої присвячений перший том «Філософії символічних форм». Здатність до спілкування - ось що характеризує людину в першу чергу, а головним засобом спілкування якраз і є мова. В ній - ключ до осягнення «таємниці» всієї іншої культури, створюваної людиною.

Згідно Кассиреру, людина живе у світі не субстанцій, а функцій, або символів, який і є світ культури. Вся предметна дійсність, існуюча для нас у формі міфу, релігії, мистецтва або науки, тобто символічно сформована нами дійсність, хоча процес такого формування протікає в специфічно особливих формах. Будучи єдиними у своєму походженні, ці форми різняться між собою не по предмету а за способом нашої об'єктивації в них символізації. Вони суть форми не самої дійсності, а її творіння людиною - символічної форми. Той факт, що людина живе у світі культури, означає для Кассірера лише те, що людина живе в ним же створеному світі, який має виключно символічну природу. Всю область культури після Кассірера прийнято позначати як область виробництва символічних форм, розкрити «технологію» якого і складає завдання філософії культури, або, іншими словами, філософії символічних форм. Ця філософія має справу не з розумовими поняттями і категоріями, не з переживаннями й настроями, а з символічною функцією людської свідомості, яка одержала у кожній з його форм специфічну форму вираження. Мова, міф, мистецтво, наука лише різні види цього виробництва, що утворюють в цілому світ культури. За межами символу для людини немає ніякої іншої дійсності.

12.Проект Geistwissenschaften (наук про дух) Дильтая

Дільтей, звичайно, не був першим, хто побачив в «дусі» (поряд з природою) предмет пізнання. Але він перший спробував уявити пізнання «духу» як не просто філософської дисципліни (наприклад, «Філософії духу» Гегеля), але особливої сукупності наук про суспільство, історію і людину, що займає в ряду інших наук самостійне місце. Природничі науки мають справу з тим, що не залежить від людини, існує крім неї, науки про дух - з тим, що відноситься до самої людини, до її внутрішнього світу. Пізнати життя з нього самого, не вдаючись в процесі її пізнання ні до яких спекулятивних і абстрактних метафізичним побудов, - так формулює Дільтей задачу наук про дух. Матеріалом для них служить вся історично-суспільна дійсність, як вона зберігається у свідомості людства у вигляді історичних відомостей і знання про минуле. Дух - не просто психіка: остання сама є частина природної реальності, тоді як дух являє собою особливу - позаприродну- реальність. Методом пізнання духу, згідно Дільтею, також є психологія, але не та, яка уподібнює психіку природного об'єкту (що пояснює психологія), а та, яка здатна описати духовно-душевне життя людини в єдності і цілісності утворюють її цільових, структурних і динамічних елементів (описова , або аналітична, психологія). Свою систему наук про дух Дільтей будує відповідно до запозиченого у Гегеля ділення духу на суб'єктивний і об'єктивний. Перший, який виявляє себе в кожній окремій особистості і в їх «природному розподілі» на групи, перебуває у віданні психології та антропології, другий у формі «систем культури» і «зовнішньої організації суспільства» є предметом всієї сукупності соціальних наук. Під «системами культури» Дільтей розуміє різні форми між індивідуальної взаємодії людей, способи їх взаємної, спільної діяльності, що керується певними цілями і використовує стійкі, відповідні цим цілям кошти. До цих систем відноситься все, що виходить за межі індивідуального - господарство, право, моральність, релігія, наука, мистецтво.

Життя людини в історії, тобто в створюваних нею культурних і соціальних світах, набагато переважаючих за часом свого існування час індивідуального людського життя, - ось що в кінцевому рахунку цікавить Дільтея, становить, на його думку, пізнавальну мету «наук про дух» і використовуваного ними методу герменевтики. Розробка цього методу не отримала в його роботах остаточного завершення і була продовжена потім подальшими напрямками філософської думки - феноменологією, філософською антропологією, екзистенціалізмом, аж до виникнення так званої філософської герменевтики (Г. Гадамер).