18.Природа гри як явища культури в концепції Гейзинґи

Трактування людського життя як гри було властиве культурі минулого. Ще здавна гра вважалася необхідним способом соціального життя, тим, що підтримує ідеал і визначає духовне життя епохи. Сучасна культурологічна ігрова концепція розглядає гру саме як підвалину людської культури. Адже, гра старше культури. Будь – яка культура передбачає існування людського суспільства, а риси гри присутні навіть у тварин. Однією з найвідоміших культурологічних праць, присвячених значенню гри у виникненні й розвитку культури, стала книга нідерландського мислителя Йогана Гейзінги «Homo Ludens» («Людина, що грає»). На початку роботи Гейзінга наголошує, що він вестиме мову про гру не як про структурний елемент культури (тобто не про ігровий елемент у культурі), а про гру як сутнісну якість культури, тобто про ігровий елемент культури. Варто зазначити, що у трактаті «Homo Ludens» Гейзінга обґрунтував наскрізне значення гри в розвитку основних культурних форм людства - не лише у мистецтві, а й у філософії, науці, політиці, юриспруденції, військовому ремеслі.Міркуючи, філософ зазначає, що дійсність гри сягає за межі сфери практичного людського життя, взагалі за межі фізичного існування. Гейзінга вважає, що гра не завжди протистоїть серйозному, не є за своєю суттю чимось комічним, не входить до антитез мудрості й глупоти, істини й омани, добра і зла. Однак Гейзінга зазначає, що гра є функцією живих істот, але вона не надається точному визначенню ні в логічних, ні в біологічних, ні в естетичних категоріях.Мислитель приділяє увагу моменту культу. За його словами, культ – найсвятіше, найсерйозніше, що може бути грою. Священна дія - гра, адже вона переміщує своїх учасників в інший світ, відмінний від звичайного. Тому, я вважаю, що можна говорити про те, що будь-який сакральний акт потрапляє у сферу гри. Культові свята пов’язані із змаганнями. Це стосується, зокрема, стародавніх китайських календарних свят. Наприклад, гра в кості має сакральне значення. Лицарські турніри також є грою. Лицар пізнає тут і честь, і славу, і самоствердження. Змагальні ігри є рушійним феноменом становлення культури.Узагальнюючи сказане вище, можна зазначити, що у роботі «Homo Ludens» Й. Гейзінга виділив такі ознаки гри:

- гра - вільна дія; - гра - вихід з повсякденного життя; точніше, вона перебуває на межі між буденністю й трансценденцією; - гра замкнена, обмежена, вона «розігрується» в певних межах місця й часу; - гра встановлює порядок у житті й мистецтві. Цей глибокий зв'язок з ідеєю порядку є причиною того, що гра значною мірою перебуває у сфері естетичного;- однією з найважливіших ознак гри є напруження;- кожна гра має свої правила, які є безперечними й обов'язковими;- істотною ознакою гри є те, що гравці створюють нове співтовариство - групу, яка зберігає свій склад і після закінчення гри;- нарешті, ще одна важлива риса гри - її відособленість, виражена в таємничості. На підтвердження своєї думки Гейзінга приводить як доказ ігри первісних народів, наприклад обряд ініціації, оточений таємничістю, недопущенням жінок до участі в них. Таємниця гри виявляється також і в тому, що гравці переодягаються, адже маска являє зовсім іншу істоту.