13. Ключові аспекти комунікаційної взаємодії

Процес комунікації можна визначити як технологію безперервної взаємодії людини з оточуючим її світом, як послідовність і особливості її поведінки, дій і станів при передачі, обміні, отриманні і збереженні інформації. Багато дослідників до висновку про те, що не тільки спілкування в цілому не вичерпується комунікацією, але і вона у свою чергу не може бути зведеною тільки до інформаційного процесу. У зв'язку з цим робляться спроби більш широкого розгляду комунікації. Даний феномен трактується в цьому випадку як глибинний психологічний зв'язок суб'єктів спілкування, що полягає в передачі елементів унікальності в психічному стані і структурі особового потенціалу комунікантів. Розуміння комунікації як багатогранного процесу духовно-психологічного зв'язку між людьми виявляє обмеженість її трактування як чисто інформаційного процесу. У той же час існують моделі комунікації — і досить впливові, у тому числі й теорії міжкультурної комунікації, у яких інформація відходить на задній план, заміняючись аспектом взаємин між комунікантам. Одна з найбільш відомих моделей цього роду - концепція американського вченого П. Вацлавика, уперше опублікована ще в 1967 р. На його думку, поряд зі змістом. «... кожне повідомлення має й інший аспект, що набагато менш помітний, але настільки ж важливий - а саме вказівка на те, як, на погляд відправника повідомлення, воно повинне було бути зрозуміле його одержувачем. Воно (повідомлення) визначає, таким чином, якими відправник бачить взаємини між собою й одержувачем й є в цьому змісті вираженням його особистої позиції стосовно іншого. У кожному акті комунікації ми знаходимо тим самим аспект змісту й аспект взаємин між «комунікантами».  

14.Цілі і функції комунікацій в організації.

Щоб краще розуміти процес обміну інформацією й умови його ефективності, варто мати уявлення про стадії процесу, в якому беруть участь двоє чи більше людей.

Незалежно від засобів і каналів комунікації ми передаємо повідомлення для того, щоб:

o попередити інших людей (дорожні знаки або крик);

o інформувати інших людей (телетекст або прес - реліз);

o пояснити що-небудь (підручник або план експерименту);

o розважити (анекдот або художній фільм);

o описати що-небудь (документальний фільм або усна розповідь);

o переконати когось (плакат, що закликає: "Зберігайте гроші в ощадній касі!").

Це - цілі комунікації. Найчастіше в межах однієї комунікації їх буває декілька (фільм може і розважати, та інформувати, і описувати, і попереджати, і пояснювати). Базовою причиною, по якій люди потребують комунікації, служать соціальні потреби людини або групи людей.

Безліч чинників впливають на визначення функцій комунікації. У реальному комунікативному процесі, навіть в одному окремо взятому комунікативному акті, можуть поєднуватися кілька функцій, одна або дві з яких будуть основними, визначальними. З точки зору професійно-компетентнісного підходу в інтегративному соціально-комунікативному аспекті можна вести мову про функції комунікації в цілому (про її роль в житті і діяльності людини і суспільства). У такому ж ракурсі можна говорити про функції окремих комунікативних актів і комунікативних подій.

Функції комунікації, як правило, прийнято виділяти тільки в цілях науково-дослідного або науково-прикладного аналізу, необхідного для, наприклад, консультаційної діяльності. Виходячи з того, яка з виявлених функцій є провідною (визначальною, основною, головною і пр.), а які відносяться до другорядних, можна грамотно побудувати модель комунікативної взаємодії (модель - аналог реального об'єкта), дати правильну класифікацію комунікативних актів, вибрати верп тактику комунікативної діяльності і правильну стратегію взаємодії в цілому.