1.1 Історія виникнення та розвиток художнього розпису стін

Художній розпис стін став відомий людству ще в стародавні часи –вважаэться, що все почалося з ритуальних малюнків, якими наші пращури стали прикрашати похмурі стіни печер. Або - з єгиптян, які на початку III тисячоліття до нашої ери почали розписувати стіни гробниць, зображуючи сцени передбачуваного загробного життя.

Сліди культури прикрашати своє житло предметами мистецтва доходять до нас ще з часів палеоліту (35-10 років до н.е.). Численні наскельні малюнки, скульптури, предмети прикладного мистецтва, збереглися і до наших днів і були джерелами натхнення художників протягом багатьох наступних століть. Малюнки і предмети побуту присвячувалися силам природи, найчастіше це були силуетні зображення тварин, рослин, відбитки рук людини. Першим прагненням щось зобразити можна вважати зигзагоподібні смуги на стінах давніх печер, які правили не за житло, а за храми. Лінії перекривають одна одну і справляють враження випадково проведених, але це були спроби людини передати суть руху життя. Слід згадати і про відбитки людських долонь, залишених поруч. Перші зображення тварин, настільки примітивні, що складно буває визна­чити навіть породу звіра. Але з часом малюнок вдосконалюється, наприкінці епохи палеоліту людина вже чіткіше вимальовує не тільки контури тварини, але й дрібні шерстинки. В зображеннях з'являється ілюзорна об'ємність. Якщо спо­чатку використовували лише один колір, то тепер художники вдаються до двох чи трьох. Фарби використовують природні, мінеральні — вохру, сажу, крейду, їх наносять примітивними пензлями, або просто рукою. Основний ра­йон поширення мистецтва настінного живопису епохи палеоліту — територія сучасної Франції та Іспанії. Майже всі зображення цієї епохи стосуються тва­рин, на яких людина полювала, яким поклонялася. Одна з найвідоміших знахідок - печера Альтаміра в Іспанії, деякі тварини на її стінах зображені майже в натуральну величину. Наприклад, в зображенні бізона точно відтворені його анатомічні особливості та пропорції. На стелі печери намальовано близько десятків бізонів, коней, кабанів. Кожне зображення зокрема — чудове, але фігурки розташовані безладно, композиції як такої ще немає; відсутня лінія обрію, відчуття верху та низу, пейзажний фон тощо. Зображаючи тварин, людина таким чином пізнавала світ, виявляла свою магічну силу малюнка, первісної скульптури. Так, у печері Монтеспан (Франція) знайшли глиняну фігуру ведмедя без голови; біля ніг його лежав череп справжнього ведмедя. Вочевидь, до фігури прилаштовували закривавлену голову вбитого звіра і, кидаючи спис у глиняного ведмедя, вірили, що це допоможе вполювати справжнього. Тема звіра в мистецтві домінує. Це — вияв тотемістичного поклоніння тварині. Зображень людини мало. Переважно це зображення жінок, які не стільки втілювали красу, скільки служили магічним цілям. Насамперед, це стосується так званих «палеолітичних Венер» — зображень жінок, відтворених за таким загальним принципом: кінцівки ледь позначені, голова без чітких рис обличчя, але виразно підкреслені ознаки жінки-матері. Відсутність рис обличчя пояснюється тим, що основним завданням художника було зобразити саме материнські функції жінки. Зображення материнства слугувало запорукою продовження роду. Завдяки їм, сьогодні ми можемо представити різноманіття флори і фауни того часу, побуту і вірування стародавніх людей.

Людство не стоїть на місці, як і його майстерність. Єгипетське мистецтво - це новий, важливий етап після мистецтва первіснообщинного ладу. Воно першим відобразило в своїй суперечливості світ класових відносин. Не дивлячись на видиму простоту зображення можна помітити, що художниквідтворював одні й ті ж частини фігури з різних точок зору, взалежно від того, як на його думку краще було підкреслити найбільшважливі ознаки предмета. Так, у іераконпольскій розпис тіла тварин подано в профіль, а роги то в профіль, то в фас, - залежно від того, як більш чітко може бути показана форма рогів. Наприклад, у антилопи і гірського козла - в профіль, у буйвола або бика - у фас. Ця особливість зображення рогів різних видів тварин збереглася в мистецтві рабовласницького Єгипту. Розпис з участю людей зустрічаються різні поєднання фасних і профільних зображень різних частин тіла при незмінно профільному малюнку ступень ніг. Такий спосіб зображення виник тому, що художник малював предмети не з натури, а по пам'яті, і, як було сказано раніше, намагався підкреслити найзначніші моменти з запомненого. Єгипетські майстри стінопису користувалися барвниками мінерального походження. Білу фарбу одержували з вапняку, червону — з червоної вохри, зелену — з малахіту, жовту — з вохри, блакитну — з лазуриту.Зміст настінних розписів залежав від їхнього призначення: в поминальних храмах уславлювали царя, зображували битви, захоплення полонених, полювання, розповідали про сівбу, жнива, риболовлю, полювання в заростях Нілу, працю ремісників.Подібні сюжети виконувалися і технікою рельєфу.

Єгиптяни вірили, що реалістичні жанрові сцени на кольорових рельєфах і розписах єгипетських храмів, гробниць і саркофагів, що ці зображення "оживуть" на тому світі. Єгипетські майстри створили безліч прекрасних, і величних скульптур, нічого подібного не знала жодна з пізніших епох. Статуї з пофарбованого дерева або шліфованого каменю відрізняє особлива гідність. Фараонів зображували зазвичай в одній і тій же позі, найчастіше стоячи, з руками, витягнутими вздовж тіла, і з виставленої вперед лівою ногою. Стіни і колони єгипетських будівель прикрашали рельєфи і розписи, які легко впізнати за своєрідним прийомам зображення людини. Стародавні єгиптяни не знали перспективи, далекі предмети вони зображували просто над ближніми. Незважаючи на деяку наївність, їх рельєфи і розписи підкуповують тонкістю і витонченістю. Особливо чарівні стрункі жінки в легких лляних шатах, прикрашені численними коштовностями. 

Стародавній Греції (кінець 5 - 4 ст. до н.е.) мистецтво стало шукати способи передати почуття людини, героїчні мотиви стали змінюватися ліричними композиціями. Розвиток культури Риму дало великий поштовх до розвитку архітектури і оздоблення житла. Розпис стін і стель стала носити більш систематизований характер. Римляни навіть використовували настінний живопис для прикраси фасадів своїх будинків, з'являються вивіски різноманітних торгових приміщень і майстерень.

Епоха Відродження відкрила світові таких великих майстрів як Леонардо Да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело, і багатьох інших видатних особистостей, всі вони внесли незамінну лепту в розвиток мистецтва. У цей час почали відроджуватися культурні цінності і традиції Стародавньої Греції та Риму.

З часом настінний живопис стали виконуватися не тільки в храмах, але і в житлових інтер'єрах, сюжети стали більш світськими, втрачається виключно релігійна спрямованість зображень. З'являється новий термін «allfresco» - розпис по сухій штукатурці, на відміну від класичної фрески, яка виконується по сирій штукатурці.

У період модерну по більшій мірі розвивається мистецтво графіки, і настінний живопис відходить на другий план. В обробці інтер'єрів стали переважати орнаменти, складні переплетення візерунків. З появою шпалер, для обробки стін до фресок стали вдаватися все рідше і рідше.

Але сьогодні прекрасна традиція художнього розпису стін і стель переживає своє нове відродження. Архітектори та дизайнери все частіше вдаються до неї в своїх проектах. Сьогодні сучасна людина висуває високі вимоги до краси і зручності свого будинку. Мистецтво дизайну дозволяє проявити неповторну індивідуальність у своєму оточенні. Кожному хочеться, що б його будинок був дійсно особливим, не таким як у інших, а що як не розпис стін може внести неповторність у ваш інтер'єр! Часто сааме настінний живопис може розширити простір, створити певний настрій і стиль будинку, підкреслити затишок і тепло вашого оточення.