1. Назвіть основні фактори що формують якість деревноволокнистих плит. Гост 4598-86 Плиты древесноволокнистые. Технические условия; гост 19592-80 Плиты древесноволокнистые. Методы испытаний
ДВП – листові вироби, які виготовляють гарячим пресуванням волокнистої маси, яка складається з органічних, переважно целюлозних, волокон, води, наповнювачів, синтетичних полімерів та спеціальних добавок.
Сировиною для виготовлення ДВП є деревина хвойних та листяних порід з обмеженням гнилі не більше 5% та кори не більше 15 %, а також відходи, що утворюються при заготівлі лісу, лісопилянні, деревообробці, відходи целюлозно-паперової пром. (сучкова маса, макулатура, ін види волокн відходів), комиш, солома, костриця.
Тріски для виробництва ДВП повинні задовольняти вимоги: довжина – 35 мм, товщина – до 5 мм.
ДВП виготовляють на неперервних потокових лініях. На лініях непресованих плит виробляють м’які плити, на лініях пресованих плит – напівтверді, тверді та надтверді.
Деревноволокнисті плити класифікуються за наступними ознаками:
- за способом виробництва – мокрий і сухий;
- за щільністю – м’які (М), напівтверді (НПТ), тверді (Т), надтверді (НДТ);
- за рельєфом лицьової поверхні – плоскі, рифлені та тиснуті.
Основні етапи технології виготовлення:
- підготовка (помел та обробка трісок);
- проклеювання маси;
- формування плит (сухий або мокрий спосіб);
- сушка та пресування;
- розкрій плит;
Мокрий спосіб виробництва ДВП. Приготування трісок полягає в обдиранні кори. Далі деревина розпилюється. Тріски одержують за допомогою дискових або барабанних рубальних машин. Далі тріски фракціонують на сортувальних машинах. Подрібнюють. Далі волокниста маса подається в масні басейни для вирівнювання складу і обробки речовинами (лляної олії, фенолформальдегідних смол) з метою поліпшення властивостей готових плит. З басейну суспензія подається у ящик безперервного проклеювання, куди також вводяться антисептики (фтористий натрій). Далі маса подається у відливальну машину. Маса зневоднюється і формуються вироби в результаті вільної фільтрації води через сітку, вакуумування, пресування.
Для одержання м’яких плит відформовані вироби сушать (130-160ºС протягом 3 год.). Для виготовлення напівтвердих і твердих плит їх піддають гарячому пресуванню (170º) в гідравлічних пресах.
Далі плити надходять на розкроювання на форматно-обрізні верстати.
Сухий спосіб виробництва ДВП полягає в одержанні деревних волокон,що склеюються між собою за допомогою полімерного в’яжучого. Просочені плити піддають гарячому пресуванню, під час якого відбувається тверднення в’яжучого.
Для виробництва ДВП застосовується переважно «мокрий» спосіб виготовлення. За такого способу волокнистий матеріал змішується з водою та доданими до неї в’яжучими речовинами та наповнювачами для одержання кашоподібної маси й залежно від бажаного типу та якості плит подрібнюється.
Після додаткового розведення водою з отриманої суміші речовин на сітковому транспортері, що безперервно рухається, утворюється нескінченне волоконне полотно (мат) із заданою масою одиниці поверхні та товщиною.
Плити повинні мати прямі кути. Відхилення від прямокутності кромок, виміряне на відрізку довжиною 1000 мм, не повинно бути більше 2 мм.
Контроль якості ДВП здійснюється з визначенням наступних показників:
- розміру та форми;
- густини;
- вологості;
- водопоглинання;
- розбухання за товщиною;
- границя міцності при вигині;
Типи та основні розміри
1.1. Плити в залежності від призначення підрозділяють на типи: тверді і м'які.
Тверді плити залежно від міцності, щільності та виду лицьової поверхні поділяють на марки:
Т-з необлагородженою лицьовою поверхнею;
Т-С - з лицьовим шаром з тонкодисперсної деревної маси;
Т-П - з підфарбовані лицьовим шаром;
Т-СП - з підфарбовані лицьовим шаром з тонкодіспесной деревної маси;
Т-В - з необлагороженной лицьовою поверхнею і підвищеною водостійкістю;
Т-СВ - з лицьовим шаром з тонкодисперсної деревної маси і підвищеною водостійкістю;
НТ - зниженої щільності (напівтверді);
СТ - підвищеної міцності (надтверді) з необлагороженной лицьовою поверхнею;
СТ-С - підвищеної міцності (надтверді) з лицьовим шаром з тонкодисперсної деревної маси.
Тверді плити марок Т, Т-С, Т-П, Т-СП залежно від рівня фізико-механічних показників підрозділяють на групи якості: А і Б, за якістю поверхні плити цих марок підрозділяють на I і II сорт.
М'які плити залежно від щільності підрозділяють на марки: М-1, М-2 і М-3.
Залежно від границі міцності при згині тверді та напівтверді плити виготовляють марок: Т-350, Т-400, Т-500 (цифри – мінімальна границю міцності при згині в кгс/см2).
Коефіцієнт теплопровідності м'яких плит (довідкове значення), Вт / (мК):
0,05 - для плит марки М-3;
0,07 - М-2;
0,09 - М-1.
Вміст добавок формальдегідних смол в рецептурі плит по відношенню до абсолютно сухої масі не повинно перевищувати 1,3%.
Дефекти: Заглиблення (вм’ятина, виступ) на лицьовій і нелицьовій поверхні ДВП; Подряпини на лицьовій поверхні; Різновідтінковість лицьової поверхні Плями виробничого характеру – від масла, парафіну на лиц. пов., сколи, місцеві пошкодження кромок
Для всіх марок плит не допускаються розшарування (пухирі), прогари, бахрома на кромках та сторонні включення. Лицьова поверхня плити повинна мати одну кольорову тональність, а також однорідну структуру, що складається з рівномірно розмелених волокон.
Умовне позначення деревноволокнистих плит повинно містити марку, групу якості, сорт, розміри (за довжиною, шириною, товщиною), позначення нормативного документу.
Плити зберігають в закритих приміщеннях, сортуючи їх за марками, сортами та розмірами.
Для запобігання деформації плити вкладаються горизонтально в пачках висотою не більше 700 мм на рівних піддонах або дерев’яних брусках-підкладках прямокутного перерізу шириною не менше 80 мм, товщиною не менше 60 мм, довжиною не менше ширини плити. Пачки плит допускається вкладати у штабелі висотою не більше 3,5 м.
Експертиза ДВП – див. методи випробувань ДСП (пит. 17) +
Метод визначення межі міцності при розтягуванні перпендикулярно пласті плити
