1.3. Аналіз категорії «доктринального тлумачення» в контексті джерел права

Доктринальне тлумачення українськими науковцями визначається як різновид неофіційного тлумачення, що є роз’ясненням змісту правових приписів та здійснюється широким колом юристів: прокурорськими працівниками, суддями, адвокатами, іншими працівниками юридичних установ та організацій; науковцями, викладачами безпосередньо в результаті теоретичного аналізу права.

Російська ж юридична енциклопедія, на відміну від української, визначає доктринальне тлумачення як роз’яснення правових норм, що виходять лише від юристів-теоретиків [19, с. 206-207].

Отже, доктринальне тлумачення впливає на правотворчу та правозастосовчу діяльність. Звичайно прийняті офіційні рішення повинні мати наукове обґрунтування, однак на практиці це відбувається не завжди. У багатьох випадках офіційне тлумачення базується на висновках учених, тобто за змістом є доктринальним, а за формою вираження – офіційним.

Доктринальне тлумачення, безперечно, відображає такі категорії як моральні принципи і норми, що склалися в суспільстві. Наукова доктрина відображає найбільш суттєві, глибинні зв’язки предметів та явищ. Вона дає правильне уявлення про підсумки та перспективи розвитку суспільних відносин і в зв’язку з цим більш тісно пояснює зміст діючих норм, їх цілі, їх дію в умовах даного місця та часу тощо [2, c. 55-56].

Розділ II. Роль та перспективи розвитку правової доктрини у правовій системі україни

2.1. Місце правової доктрини у правовій системі України

На сьогоднішній день в Україні правова доктрина відіграє важливу роль на етапі розроблення національних нормативно-правових актів та їх прийняття. А зважаючи, що вже декілька років відбувається правова реформа, яка має на меті оновлення правосвідомості, праворозуміння та системи джерел права, спостерігається відношення до правової доктрини як до важливого та життєдайного джерела права. Правові доктрини мають велике значення на етапі розроблення законопроектів, зокрема мова йде про підготовку пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства представниками провідних правових шкіл. Законодавча практика України має приклади їх втілення при розробленні та прийнятті Цивільного та Господарського кодексів.

Отже, правова доктрина здатна бути науковою основою державної правової політики, спрямовуючи останню на демократичну трансформацію вітчизняної правової системи. Вона також є джерелом для підготовки пропозицій щодо вдосконалення правового, методичного, науково-технічного, організаційного та іншого забезпечення державотворення.

Отже, доходимо висновку про те, що факт наявності у сучасному праві особливої наукової та практичної зацікавленості правовою доктриною є. Позитивне визнання правової доктрини відбувається через використання доктринальних положень в офіційному праві [2, c. 61-62].

2.2.Тенденції розвитку правової доктрини як джерела (форми) права

Щодо поширення в

Україні доктринального права, то тут слід виходити з конституційного визнання природного права основою української правової системи ( ст.ст. 3, 21 Конституції України).

Отже, значення доктрини розкривається через її завдання та зв'язок з практикою державно-правового життя. Зокрема, через розробку проблем системи законодавства забезпечується постійне вдосконалення законодавства. Тому правова доктрина України поряд з участю у вирішенні теоретичних питань системності законодавства, перевірки і розвитку вироблених правових конструкцій, покликана підготувати конкретні рекомендації щодо побудови галузевих систем законодавства [15, c. 55-56].

Місце правової доктрини в житті українського суспільства визначає прагнення забезпечити суворий правовий порядок, зберегти та зміцнити фундаментальні юридичні цінності, максимально використати надбання юридичної культури, гарантії, юридичні механізми та конструкції, що забезпечують реалізацію правових ідеалів та цінностей [6, c. 303-304].