86. Італійське мистецтво хvііі ст.

У XVIII столітті найвідомішим майстром італійського живопису був Джованні-Батіста-Тьєполо (1696 - 1770 рр.), останній представник барочного живопису. Він мав загальноєвропейське визнання, митця запрошували в різні країни Європи виконувати замовлення. Фантазія художника викликала до життя образи воїнів, полководців, героїв минулих епох. На монументальних полотнах Тьєполо вміщуються цілі натовпи. Він одягає людей в рицарські обладунки, античні костюми, малює мармурові сходи, тераси, колони, прикрашає дорогоцінними тканинами інтер'єри, чим домагається багатства кольорів і форм. У його творах яскраві фарби, в них можна відчути щедре сонце Італії.

Ряд живописних ансамблів у Вюрцбургу (Німеччина) створив Тьєполо у 50-х роках XVIII століття. Величезний плафон Тронного залу мадрідського палацу художник розписував в останні роки життя.

Яскраві зразки "ведути" (пейзаж певної місцевості) дала мистецтву Венеція. У сучасників повагою користувався Антоніо Канале (Каналетто) (1697 - 1768 рр.), який красу Венеції втілив в архітектурних краєвидах. Венеціанські пейзажі Франческо Гварді (1712 - 1793 рр.) овіяні романтичними настроями. Цей майстер великої майстерності досяг в передачі світлоповітряної перспективи. Визначними його творами є картини: "Венеціанська лагуна", "Ріо Мендіканті", "Вид на острів Сан-Джордже Маджоре".

Розвиток класицизму відчувається в італійській скульптурі цього часу, Антоніо Канови (1757 - 1822 рр.) є відомим скульптором. Популярні скульптури митця на теми міфології, надгробки знатним особам по суті були відірвані від прогресивних думок інтелігенції про возз'єднання країни.

87. Англійське мистецтво ХVІІІ ст.

18 століття в Британії пройшло під швидким співіснуванням одразу трьох стилів — пізнього бароко, рококо і класицизму, що набирав міці і який в кінці століття витіснить всі інші стилі.

Панівним стилем в архітектурі стає класицизм. На ранньому етапі він позначався впливом ренесансового і римського будівництва, на пізньому - давньогрецького зодчества. Творчість Кристофера Рена (1632 - 1723 рр.) визначила характер архітектури першої половини XVIII століття. Побудова собору св. Павла в Лондоні (одна з найбільших споруд у світі) пов'язана з ім'ям майстра. Становлення пейзажного живопису в Англії пов'язане з мистецтвом паркобудування.

В цей час розквіт переживають побутовий і портретний жанри.

Уїльям Хогарт (1697 - 1764 рр.) - один з найвизначніших майстрів живопису Англії у XVIII ст. Ранній період художник присвячує графіці. Його гравюри "Маскаради і опери"", "Лотерея", "Хто кого обскаче" висміюють звички і побут англійських буржуа.

Серія полотен "Модний шлюб" принесла Хогарту світову славу. Основа сюжету - зубожілий аристократ свого невігласа-сина одружує з дочкою багатого купця. Почуття ворожнечі і взаємної зневаги єднає майбутніх родичів. Будується картина на контрасті жестів, поз, образів, які відтворюють достовірну ситуацію. В останні роки Хогарт створює ряд свіжих за настроєм, життєрадісних портретів ("Слуги художника", "Артист Гаррік з дружиною", "Дівчина з креветками").

Джошуа Рейнольдс (1723 - 1792 рр.) - майстер репрезентативного або парадного портрета. Рисами піднесеності він наділяв образи.

До кращих робіт художника належить "Портрет місіс Сіддонс в образі музи Трагедії". На ньому зображена відома артистка на алегоричному троні з символічними фігурами Жалю і Жаху, які є супутниками музи трагедії (за легендою). Поза, жести рук артистки величні й пристрасні, її обличчя натхненне. Сара Сіддонс постає в ореолі слави.

Алегоричну картину "Хлопчик Геракл душить змій" Рейнольдс виконав на замовлення Катерини II у 1788 році. Рейнольдс почав сліпнути наприкінці життя і не займався живописом.

Томас Гейнсборо (1727 - 1788 рр.) був суперником Рейнольдса в малярстві. Художник створив оригінальний тип портрета - поетичного і натхненного.