Загальні принципи юридичного процесу:

1) принцип законності, що поєднується з безумовним дотриманням природних і невід'ємних прав особистості;

2) принцип виключного дії закону в процесуальній сфері при дотриманні пріоритету положень Конституції Російської Федерації та міжнародно-правових актів;

3) принцип існування особливих механізмів формування процесуального законодавства для відображення в ньому інтересів всіх соціальних груп населення з метою досягнення соціального компромісу;

4) принцип дії конституційного судового контролю в процесуальній сфері;

5) принцип взаємної відповідальності держави і особистості за порушення норм процесуального права;

6) принцип процесуальної справедливості;

7) принцип неприпустимості класової і груповий зумовленості норм процесуального права;

8) принцип процесуальної рівності;

9) принцип гласності процесу.

Родові принципи юридичного процесу

1) принцип поєднання публічної та приватної ініціативи при порушенні юрисдикційного процесу;

2) принцип терміновості юрисдикційного судочинства, тобто обов'язкового встановлення і дотримання термінів здійснення процесуальних дій;

3) принцип накладення санкцій за процесуальні правопорушення;

4) принцип поєднання усності і писемності юрисдикційного процесу;

5) принцип обов'язкової письмової форми відмови у здійсненні дійсних або передбачуваних прав фізичними та юридичними особами;

6) принцип очності юрисдикційного процесу, тобто необхідного закріплення права «особистої присутності» учасників процесу в ході розгляду у справі;

7) принцип поєднання едінолічія і колегіальності в юрисдикційному судочинстві;

8) принцип доступу до правосуддя в частині оскарження процесуальних дій посадових осіб органів державної влади;

9) принцип процесуального заборони «бути суддею у власній справі», тобто неможливість подачі скарги на розгляд органу, дії якого оскаржуються;

10) принцип необхідного застосування державними органами і посадовими особами заходів процесуального примусу щодо обмеження прав і свобод фізичних і юридичних осіб з метою забезпечення публічного інтересу.

Видові принципи юридичного процесу (юрисдикційних виробництв):

1) принцип здійснення правосуддя тільки судом;

2) принцип призначуваності та виборності осіб, які здійснюють юрисдикційну судочинство з переважанням призначуваності в особливому порядку;

3) принцип «професіоналізму» юрисдикційного процесу;

4) принцип юридичної сили рішення в юрисдикційному процесі;

5) принцип неприпустимості існування кількох інстанцій з дублюючими повноваженнями;

6) принцип виняткової ролі суду в здійсненні юрисдикційного судочинства;

7) принцип змагальності юрисдикційного процесу;

8) принцип безперервності юрисдикційного процесу;

9) принцип об'єктивної істини, яка є метою юрисдикційного процесу;

10) принцип безпосередності юрисдикційного процесу;

11) принцип реалізації права на захист і юридичну допомогу;

12) принцип відносності і допустимості використовуваних доказів у ході судочинства;

13) принцип обумовленості розподілу тягаря доказування цілями юрисдикційного процесу;

14) принцип забезпечення імунітету свідків;

15) принцип обов'язкового виконання судових рішень.

Юридичний процес - це визначений нормами права порядок здійснення відповідних операцій, який веде до вирішення юридично значущих питань. Тобто державний орган чи посадова особа знаходиться у таких умовах, коли вони повинні безпосередньо використовувати норми права для вирішення конкретних юридичних справ. Здебільшого суддя, слідчий чи інший суб'єкт процесуальних правовідносин починають цю діяльність з стадії вибору і аналізу правових норм. До наступних стадій належать:

1) перевірка чинності та юридичної сили норм права;

2) перевірка правильності тексту статті і нормативного акта;

3) тлумачення правових норм;

4) з'ясування меж дії норм права у просторі, часі і по колу осіб. Для встановлення достовірності норм права ці стадії є обов'язковими. Всі операції з нормами права здійснюються лише точно визначеним колом органів держави і посадових осіб.

Конкретний склад, обсяг компетенції кожного з уповноважених учасників процесу, встановлені відповідним законодавством, у якому зафіксовано, хто може бути суб'єктом процесу, що він повинен робити і яким чином здійснювати свої функції.

Законодавством передбачено також коло суб'єктів, уповноважених проводити дізнання, попереднє слідство по кримінальних справах, здійснювати нагляд за слідством і правосуддям, підтримувати державне звинувачення, виконувати вироки і рішення судів.

Засобом для забезпечення результатів, що мають бути одержані у процесі розгляду справ здебільшого являються процесуальні документи, що містять приписи індивідуального і особливого характеру. Список процесуальних документів у їх традиційному розумінні складають вироки, рішення суду, постанови судді, слідчого і т. ін. За своїм функціональним призначенням процесуальні документи різняться між собою.

Особливе місце серед них займають правозастосувальні процесуальні акти, що містять у собі приписи підсумкового твердження щодо юридичної справи. Це, звинувачувальний висновок слідчого, вирок суду.

Неабияке значення мають процесуальні акти, що виконують допоміжну, проміжну чи інформаційну функції. Так, допоміжним процесуальним актом є постанови слідчого про проведення різних слідчих дій; до проміжних - постанову слідчого про визнання потерпілим; до інформаційних - протоколи судового засідання.

Юридичний процес набуває регламентації за допомогою, передусім, норм цивільно-процесуального і кримінально- процесуального права.

Види юридичного процесу, здебільшого, класифікують за предметною ознакою. За функціональною ознакою виділяють такі види процесів: установчий правотворчий, правозастосувальний, судовий і контрольний.

Установчий процес - це діяльність уповноважених органів держави, посадових осіб і організацій щодо реалізації норм матеріального права, що встановлюють їхні права по формуванню, скасуванню чи перебудові органів держави, призначення чи звільнення посадових осіб й інших суб'єктів управління.

Правотворчий процес - це діяльність уповноважених органів держави, організацій і посадових осіб по підготовці затвердженню і офіційному проголошенню нормативно-правових актів.

Правозастосовчий процес - це діяльність уповноважених органів держави, організацій, посадових осіб, пов'язана із розглядом і вирішенням індивідуальних справ, що мають юридичне значення.

Судовий процес - є діяльність суду і суддів щодо здійснення правосуддя. Контрольний процес - це діяльність органів держави, громадських організацій і посадових осіб для перевірки відповідності дотримання підлеглими суб'єктами правових приписів і припинення правопорушень передбаченими організаційно-правовими засобами.

Діяльність органів правосуддя урегульована процесуальними нормами. Норми ці регулюють процесуальні дії всіх суб'єктів процесу, незалежно від їх правового положення. При цьому основна функція процесуальних норм полягає у тому, щоб встановити істину. Процесуальне право похідне від матеріального і обслуговує потреби ефективної реалізації останнього.