Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ответы агд.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
344.68 Кб
Скачать

55. Застосування різних методичних підходів при діагностиці банкрутства підприємства.

Діагностика кризи розвитку підприємства — це система ретроспективного, оперативного і перспективного цільового аналізу, спрямованого на виявлення ознак кризового стану підприємства, оцінку загрози його банкрутства та (або) подолання кризи. Діагностика кризи визнається одним з необхідних етапів процесу антикризового управління, оскільки саме її результати дають змогу визначити ступінь розвитку кризи, її масштаби, реальність та очікуваний час виникнення ситуації банкрутства, обґрунтувати заходи, необхідні для її подолання, оцінити можливості підприємства щодо подолання кризи та прогнозування наслідків подальшого розвитку ситуації.

Фундаментальна діагностика банкрутства підприємств характеризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, яка здійснюється на основі методів факторного аналізу та прогнозування.

Основними цілями фундаментальної діагностики банкрутствам:

поглиблення результатів оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, отриманих у процесі експрес-діагностики банкрутства;

підтвердження отриманої попередньої оцінки масштабів кризового фінансового стану підприємства;

прогнозування розвитку окремих факторів, що спричиняють загрозу банкрутства підприємства, та їхніх негативних наслідків;

оцінка та прогнозування здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу.

В процесі здійснення фундаментального аналізу використовуються наступні методи:

алгоритм інтегральної оцінки загрози банкрутства підприємства, що ґрунтується на використанні закордонних методик прогнозування ймовірності банкрутства;

кореляційний аналіз. Цей метод використовується для визначення ступеня впливу окремих факторів на характер кризового фінансового; розвитку підприємства. Кількісно ступінь цього впливу може бути виміряний за допомогою одно- або багатофакторних моделей кореляції. За результатами такої оцінки проводиться упорядкування окремих факторів за ступенем їхнього негативного впливу на фінансовий розвиток підприємства;

СВОТ-аналіз (SWOT-analysis).

Можливі заходи для уникнення банкрутства:

  1. знайти шляхи додаткового фінансування п-ва;

  2. позбутися збиткової продукції п-ва і підрозділів;

  3. звернути увагу на управління активами;

  4. розробити і почати здійснення програми скорочення затрат.

56. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства за даними фінансової звітності.

За реальних умов функціонування всі підприємства в тій чи іншій мірі пов’язані зі здійсненням інвестиційної діяльності. Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями вважають усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Отже, під інвестиціями розуміють діяльність із вкладання грошових коштів на відносно тривалий час у виробничі проекти, цінні папери, нерухомість, статутні фонди інших підприємств, колекції, дорогоцінні метали та інші об’єкти, ринкова вартість яких постійно зростає і дає власникові дохід у вигляді відсотків, дивідендів, прибутків від перепродажу тощо. У загальному розумінні інвестиціями називають довгострокове вкладення коштів (на період понад 1 рік).

У процесі аналізу необхідно враховувати такі особливості інвестиційної діяльності:

  • обмеженість фінансових ресурсів;

  • можливість вибору альтернативних проектів;

  • значний вплив фактора ризику.

За об’єктом вкладень інвестиції поділяються на фінансові та реальні.

Фінансові інвестиції — це вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти, такі як цінні папери, депозити, цільові банківські вклади, паї, частки, вкладення в статутні фонди інших підприємств.

Реальні інвестиції — це вкладення коштів у матеріальні та нематеріальні активи. До матеріальних об’єктів інвестування належать: будинки, споруди, обладнання, дорогоцінні метали, колекції, інші товарно-матеріальні цінності. До цієї групи включають інвестиції у відтворення й приріст основних фондів, які здійснюються у формі капітальних вкладень. Водночас у процесі розвитку та становлення фондового ринку менеджери вітчизняних підприємств все більше уваги приділяють саме фінансовій формі інвестування, у результаті чого формується портфель цінних паперів, тобто сукупність усіх придбаних підприємством цінних паперів, паїв та вкладень в інші компанії, які здійснено за рахунок коштів, що перебувають у розпорядженні підприємства, з метою отримання зиску у вигляді відсотків, дивідендів, прибутків від перепродажу та інших прямих і непрямих доходів. Перелік цінних паперів, що перебувають в обігу на конкретному ринку, регламентується чинним законодавством кожної країни, в Україні це — Закон «Про цінні папери та фондову біржу». Значна кількість цінних паперів в обігу, різноманітність їх характеристик, зокрема таких як дохідність і ризик, правила емісії, обігу й оподаткування, багатофункціональність портфеля цінних паперів значно ускладнюють процес його формування та управління ним.

57. Методика порівняльного аналізу альтернативних інвестиційних проектів.Вітаю Вас, Го  

Прийняття рішень з інвестиційної діяльності зумовлено багатьма факторами вид інвестиції, вартість інвестиційного проекту, наявність різних можливостей інвестування, обмеженість фінансових ресурсів, ризик інвестування, прибутковість та окупність інвестиційних проектів тощо. Водночас виникає необхідність інвестування, яка спричинена:

розширенням сфери діяльності, оновленням технічної бази господарюючого суб'єкта, зміною видів діяльності (продукції, робіт, послуг).

Розв'язання названих проблем пов'язане з глибокими аналітичними дослідженнями, які б гарантували прийняття найбільш ефективних рішень в умовах нестабільності інвестиційного середовища, ризику помилки у виборі альтернативних проектів, значних коливань зміни ефективності їх реалізації.

Визначальним в інвестиційній діяльності є вибір і обґрунтування інвестиційних проектів. Аналізовані проекти називаються незалежними, якщо рішення про прийняття одного з них не впливає на рішення про прийняття другого, альтернативними, якщо вони не можуть бути реалізовані одночасно, тобто прийняття одного виключає прийняття іншого. Розглядувані проекти пов'язані між собою відносинами компліментарності, якщо прийняття одного проекту сприяє підвищенню ефективності реалізації інших проектів і відносинами заміщення, якщо прийняття одного знижує ефективність реалізації інших.

Аналізовані інвестиційні проекти відрізняються за степенем ризиковості, що не передбачає їх оцінку за величиною необхідних інвестицій (великі, середні, дрібні), за строками реалізації (довготермінові та короткотермінові), за видом очікуваних доходів (скорочення поточних витрат, розширення участі на ринку та зниження ризику виробництва і збуту, збільшення доходів за рахунок приросту обсягів виробництва і т.п.). Найсуттєвішою є оцінка ємності ринку, оскільки недооцінка як і переоцінка знижує ефективність реалізації проектів. Не менш складним є визначення вартості проекту, оскільки ціна капіталу, потрібного для його фінансування може суттєво змінюватися в різних умовах, за різними значеннями коефіцієнта наростання затрат та ін.

Індекс рентабельності інвестицій, який зазначає ступінь прибутковості одиниці затрат і використовують для визначення рейтингу незалежних проектів, які становлять оптимальний портфель при обмеженнях загального обсягу інвестування. Індекс рентабельності інвестицій (НІ) визначають за формулою:

RI=HDD/ПІ

Де RI - рентабельність інвестицій

HDD = - загальна величина доходів

ПІ - початкові інвестиції.

Якщо цей показник більше І, то проект варто прийняти, а якщо ні - відхилити.

Норма рентабельності інвестицій (ПRІ), яка зазначає значення коефіцієнта дисконтування, при якому чистий приведений ефект дорівнює 0„ Цей показник характеризує критичний рівень прибутковості, при якому витрати на проект будуть виправданими. Наприклад, це може бути граничний рівень банківського процента, якщо проект фінансується за рахунок кредиту.

Якщо підприємство використовує різні джерела фінансування інвестиційних проектів, то воно має витрати, пов'язані з використанням цих ресурсів (сплата процентів, дивідендів, винагород і т.п.). Відносний рівень цих витрат називається граничною ставкою авансованого капіталу. Проект може бути прийнятий, якщо норма рентабельності інвестицій більша чим гранична ставка авансованого капіталу.