19. Аналіз ефективного використання основних фондів.
Для оцінки ефективності використання основних фондів використовується система показників — загальні і часткові.
Найбільш узагальнюючим показником використання основних фондів є фондовіддача, яка визначається за формулою:
де f — фондовіддача;
Q — обсяг продукції;
—
середньорічна
вартість основних виробничих фондів.В
моно продуктових галузях, а також
галузях, де виготовлюється різнойменна,
але близька за споживчою вартістю
продукція, в чисельнику формули можуть
бути використані відповідно обсяг
продукції в натуральному і умовно-натуральному
вимірах. В деяких випадках в чисельнику
формули використовуються чиста продукція
або прибуток. В останньому випадку по
суті розраховується рентабельність
основних виробничих фондів.
У випадку використання в чисельнику формули (4.38) обсягу продукції фондовіддача показує, скільки продукції відповідно у вартісному, натуральному і умовно-натуральному вимірах отримало підприємство на 1 гривню основних виробничих фондів. Якщо ж в чисельнику формули використовується прибуток, то фондовіддача показує, скільки прибутку отримано на 1 гр. основних виробничих фондів.Визначається обсяг продукції
Загальна зміна продукції
в тому числі під впливом змін:
— величини вартості основних виробничих фондів
— фондовіддачі
Балансова перевірка:
Величина, обернена фондовіддачі, являє собою фондомісткість
де fвм — фондомісткість продукції.
Фондомісткість показує, скільки потрібно витратити основних фондів на виготовлення одиниці продукції. Із формули випливає:
На підставі формули можна провести аналіз зміни вартості основних фондів під впливом змін відповідних факторів.
Загальна зміна вартості основних фондів за звітом у порівнянні з планом або рівнем попереднього періоду становить:
в тому числі під впливом змін:
— обсягу продукції
— фондомісткості
Балансова перевірка:
Важливим показником, який певною мірою характеризує забезпеченість підприємства основними фондами, є фондоозброєність.
Фондоозброєність визначається як відношення вартості основних виробничих фондів до середньооблікової чисельності працівників основної діяльності (робітників), тобто:
де ФО — фондоозброєність працівників;
— середньорічна вартість основних виробничих фондів;
—
середньооблікова
чисельність працівників основної
діяльності (робітників).
Таким чином, фондоозброєність показує, яка частина вартості основних виробничих фондів припадає на одного працівника основної діяльності або одного робітника.
20. Використання машинно-тракторного парку.
Підвищення ефективності використання наявних тракторів дозволяє без додаткових капітальних вкладень збільшити обсяг механізованих робіт, скоротити терміни їхнього виконання, підвищити рівень механізації трудомістких процесів, знизити собівартість продукції. Тому аналіз використання тракторного парку в кожнім господарстві має велике значення. Досить повну й об'єктивну оцінку використання тракторного парку можна дати тільки за допомогою системи аналітичних і синтетичних показників, розробка якої є важливим методологічним питанням. До цієї системи в першу чергу варто віднести приватні техніко-економічні показники, що характеризують ступінь екстенсивного й інтенсивного завантаження тракторного парку.
Показники екстенсивного завантаження характеризують ступінь використання робочого часу машин. Вони можуть бути як абсолютними:
відпрацьовано днів, змін і годин одним трактором за аналізований період часу;
середня тривалість зміни).
Такі відносними:
коефіцієнт використання тракторів у роботі (відношення кількості відпрацьованих днів тракторами до кількості машино-днів перебування в господарстві);
коефіцієнт змінності (відношення кількості відпрацьованих змін до кількості відпрацьованих днів тракторним парком);
коефіцієнт корисного використання робочого часу за день, зміну (відношення корисного часу роботи вчасно перебування в убранні).
Показники інтенсивного завантаження тракторного парку — середньорічний, середньоденний, середньо змінний і средньогодинний виробіток трактора. Вони підраховуються розподілом обсягу виконаних робіт в ум. ет. га на середньорічну кількість тракторів, кількість відпрацьованих за рік днів, змін і годин відповідно. Узагальнюючим показником, що характеризує роботу тракторного парку, є інтегральний коефіцієнт корисної роботи. Одним з найважливіших показників ефективності роботи тракторного парку є собівартість умовного еталонного гектара. Він відображає всі сторони роботи тракторів. У ньому співвідносяться експлуатаційні витрати і безпосередній ефект (обсяг виконаних робіт). Крім перерахованих техніко-економічних показників для оцінки ефективності використання тракторного парку застосовуються і загальні результативні показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, такі як врожайність культур, продуктивність праці, собівартість продукції, прибуток і рентабельність. Однак варто мати на увазі, що їхня величина залежить не тільки від технічного рівня виробництва, але і від інших ресурсів. Тому отриманий ефект можна вважати результатом кращого використання техніки тільки за умови чи рівності незмінності всіх інших факторів виробництва (родючості полів, кількості внесених добрив, забезпеченості трудовими ресурсами і т. д.). У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку всіх перерахованих показників, виконання плану по їхньому рівні, провести міжгосподарські порівняння і виявити причини зміни їхньої величини. Після цього необхідно установити вплив факторів на обсяг тракторних робіт. Обсяг тракторних робіт безпосередньо залежить від середньорічної кількості тракторів і середньорічного виробітку одного трактора, що визначається кількістю відпрацьованих днів за рік одним трактором і середньорічним виробітком. Середньорічний виробіток трактора у свою чергу залежать від величини коефіцієнта змінності і змінного виробітку. Рівень останнього являє собою добуток тривалості зміни і середньогодинного виробітку. Для розрахунку впливу даних факторів на обсяг робіт тракторного парку можуть бути використані способи детермінованого факторного аналізу. Подальший аналіз повинний бути спрямований на вивчення причин надпланових цілодобових і внутрізмінних простоїв, зміни коефіцієнта змінності і середньогодинний виробіток тракторів. Причини простоїв (поломка тракторів і сільгоспмашин, несвоєчасна доставка технологічних матеріалів, відсутність роботи й ін.) установлюються на основі оперативного аналізу використання робочого часу по марках тракторів і в цілому по тракторному парку. При цьому повинний бути добре організований облік причин простоїв тракторів.