Привушна залоза

У великої рогатої худоби привушна залоза має бурувато-червоне забарвлення, її верхня частина ширша за нижню. Протока залози йде в міжщелепному просторі, потім переходить через судинну вирізку з медіального боку щелепи на латеральний і відкривається в щоці на рівні 4-го верхнього кутнього зуба.

У коня привушна залоза найбільша, сірого чи жовто-червоного кольору. Протока залози проходить так, як у великої рогатої худоби, і відкривається низьким слинним сосочком на рівні 3-го кутнього зуба. У свині залоза лежить у жировій тканині, сильно розвинена, трикутної форми. Протока залози проходить через судинну вирізку і відкривається в щоці на рівні 4-го чи 5-го кутнього зуба. У собаки залоза порівняно невелика і обмежує верхнім кінцем основу вушної раковини. Протока залози проходить упоперек зовнішнього боку жувального м’яза і відкривається на щоці на рівні 3-го кутнього зуба.

Піднижньощелепна слинна залоза

У коня піднижньощелепна слинна залоза видовжена, дорсально доходить до атланта і продовжується в підщелепний простір. Лежить частково під привушною залозою, частково під м’язами (яремно-щелепним, двочеревцевим і крилоподібним). Протока залози спочатку розміщується на передньо-верхньому краї залози і спрямовується вперед між частинами щелепнопід’язикового м’яза, потім по медіальній поверхні під’язикової залози і вуздечки язика, підходячи до під’язикової бородавки.

У свині залоза невелика, червонуватого кольору, округлої форми, прикрита привушною залозою. Протока відкривається біля вуздечки язика.

У собаки залоза округлої форми, такого самого розміру, як привушна залоза. Лежить нижче від привушної залози і частково прикрита останньою. Протока залози відкривається на під’язиковій бородавці.

Щічні залози

У великої рогатої худоби розрізняють три ряди залоз: дорсальні щічні за-лози (див. рис. 5.14, 4) — gll. buccáles dorsáles — тягнуться уздовж альвеолярного краю від горба верхньої щелепи до рівня кута губ у вигляді пакетиків; проміжні щічні залози 5 — gll. buccáles intermédiae — розміщені нижче від попередніх, дуже сконцентровані і великі біля кута губ; вентральні щічні залози 3 — gll. buccáles ventráles — розміщені на рівні нижніх кутніх зубів від переднього краю жувального м’яза до кута губ і зливаються з губними залозами.

У коня дорсальні щічні залози тягнуться на рівні альвеолярного краю верхньої щелепи. Задня ділянка залози сильніше розвинута, прикрита жувальним м’язом і продовжується за щелеповий горб. Передня ділянка розміщена окремими пакетиками спереду жувального м’яза і переривчасто тя-гнеться до кута губ. Вентральні щічні залози розміщені між жувальним м’язом і кутом губ. Вони прикриті щічним м’язом, опускачем нижньої губи і легко виділяються при розрізі цих м’язів. Обидві залози відкриваються численними протоками в защічний простір присінка.

У свині дорсальні щічні залози тягнуться на рівні верхніх кутніх зубів до кута губ, а вентральні залози — на рівні нижніх кутніх зубів.

У собаки дорсальна щічна залоза має округлу форму, зміщена в ділянку орбіти медіально від виличної дуги і називається виличною залозою 11 — gl. zygomática. Чотирма-п’ятьма протоками залоза відкривається в защічний простір у ділянці останнього кутнього зуба. Вентральні щічні залози слабко розвинуті і розміщені на рівні від ікла до рівня 3-го кутнього зуба нижньої щелепи.

Зуби

У великої рогатої худоби (див. рис. 5.15, Б) різці короткокоронкові і є лише на нижній щелепі. Їх чотири пари: зачепи (центральні), середні внутрішні, середні зовнішні і окрайки. Корені різців не повністю заходять у комірки щелеп, тому у старих тварин спостерігається рухомість різців. Іклів немає. Премоляри мають молочних попередників, моляри не змінюються. Величина зубів збільшується спереду назад. На верхніх кутніх зубах по три корені: два латеральних і один медіальний; на нижніх зубах — по два корені. У новонародженого теляти є молочні зачепи і середні внутрішні різці. У перші тижні після народження прорізуються середні зовнішні різці і окрайки.

У коня зуби мають складнішу будову. У кобил іклів немає. Постійні різці мають типовий вигляд вигнутих клинів і особливі поглиблення в коронках зубів (зубні чашечки). В процесі стирання коронки зуба форма чашечки змінюється з поперечно-овальної до круглої, потім — до трикутної і, нарешті, до обернено-овальної. Зуби змінюють форму приблизно через 6 років. Спочатку це спостерігається на нижній щелепі. З віком змінюється і дуга, що утворюється верхніми й нижніми різцями: у молодих тварин вона більш правильна, у старих — подібна до клина.

У свині молочні різці порівняно з постійними значно менші. Молочні зачепи і середні прорізуються у віці 3–4 тижнів, окрайки — перед народженням. Молочні ікла прорізуються перед народженням. Постійні ікла у самців великі, тригранні. Кутні зуби багатогорбисті. Найбільший зуб — третій моляр, найменший — перший премоляр (вовчий зуб), він належить до постійних зубів. Гілки коренів зубів невеликі, на верхніх щелепах їх 3–4, на нижніх — по 2.

У собаки розмір різців від зачепа до окрайка збільшується. Ікла конічні, кутні зуби добре розвинуті. Перший нижній премоляр називається вовчим зубом — déntes lupínus. Каудально кутні зуби збільшуються. Найбільші з них — Р4 на верхній щелепі і М1 на нижній щелепі — називаються січними — déntes sectóris — і розміщуються один навпроти одного. Гілок коренів у кутніх зубів — 1–3.