Види візерунків плетених гачком (щільні, ажурні, філейні).
Принцип отримання в'язаного полотна полягає у згинанні ниток у петлі, що переплітаються між собою. Різноманітність переплетень при в'язанні гачком забезпечує отримання різних видів візерунків. Щільні візерунки отримують, коли петлі щільно прилягають одна до одної. Такі візерунки обирають для в’язання дитячого одягу, шапок, шарфів тощо, найчастіше при цьому використовують вовняну пряжу.
Техніку ажурного в'язання застосовують при виготовленні серветок, скатертин, прикрас для пасхальних яєць тощо. Для ажурного в'язання найкраще використовувати тонку бавовняну пряжу.
Філейне в'язання – це «сіткова» система в'язання. У техніці філейного в'язання можна виконати ажурні хустки, кофти, шалі, палантини. Основою філейної в'язання є сітка. Зазвичай філейні візерунки виконуються нитками одного кольору. Філейне в'язання повинно бути щільним: треба уникати розтягнутих петель. Щоб не було таких недоліків, можна вибрати гачок трохи меншим, ніж при інших видах в'язання з такої ж пряжі.
Елементи плетення гачком
У процесі в’язання гачок тримають у руці так само, як олівець під час письма: великим і вказівним пальцем, борідкою до себе, вільно, не затискуючи (мал. 9.2.).
|
Мал. 9.2. Спосіб тримання гачка |
Багато в’язальниць тримають гачок, як спицю: великим і середнім пальцем. Гачок лежить у площині долоні, безіменний палець і мізинець його підтримують, допомагаючи великому і середньому. Вказівний палець повинен бути вільним для підтримки петель на робочій частині гачка. У такому положенні гачок не крутиться у пальцях, рука менше стомлюється (мал. 9.3. ).
|
Мал.
9.3. Спосіб тримання гачка
Нитка, що йде від клубка, називається робочою. У процесі в’язання її тримають між великим і вказівним пальцем лівої руки так, щоб нитка обгинала вказівний палець, падала на долоню, а потім виходила між середнім і підмізинним пальцями до клубка (мал.9.4. ).
|
|
Мал. 9.4. Спосіб тримання робочої нитки |
Для утворення першої петлі гачок підводять під робочу нитку зліва від себе. Повертають навколо нитки проти годинникової стрілки, великим пальцем притримують нитку у місці перекручення і знову вводять гачок під робочу нитку зліва, захопивши борідкою нитку, протягують її крізь петлю, що утворилась на гачку. Великий палець прибирають, притримують кінець нитки і затягують вузол. Початкова петля має щільно лежати на гачку, але так, щоб у неї легко можна було протягнути наступну. Величина першої петлі буде визначати розмір усіх подальших петель (мал. 9.5.).
|
Мал. 9.5. В’язання першої петлі |
Для утворення другої петлі гачок знову вводять під нитку зліва, і, захопивши її, протягують крізь петлю, що знаходиться на гачку. Таким чином виконують ряд петель, які утворюють ланцюжок. Петлі такого ланцюжка називають повітряними. Повітряний ланцюжок і є основою для плетення інших елементів (мал.9.6.).
|
Мал. 9.6. В’язання ланцюжка із повітряних петель |
Петля ланцюжка складається з трьох частин: правої, лівої, задньої.
Ведуча петля – це петля, яка залишається на гачку після пров’язування будь-якого елемента і є основою пров’язування кожного наступного елемента.
Півстовпчик
Гачок вводять у третю петлю ланцюжка, рахуючи від петлі на гачку, і, зробивши накид (підхопивши робочу нитку), протягують його крізь петлю ланцюжка і петлю на гачку (мал. 9.7.).
|
Мал. 9.7. Півстовпчик |
Стовпчик
Гачок вводять у третю петлю ланцюжка, накидають на нього робочу нитку і протягують крізь петлю ланцюжка. Знову роблять накид і протягують його крізь обидві петлі (мал.9.8. ). Другий стовпчик виконують у наступній петлі ланцюжка .
|
Мал. 9.8. Стовпчик |
Стовпчик з накидом
Гачок з останньою петлею ланцюжка і накидом вводять у четверту петлю ланцюжка і протягують крізь неї петлю з робочої нитки. Знову накидають робочу нитку на гачок і протягують її через петлю і накид (на гачку залишається дві петлі). Захоплюють робочу нитку ще раз і протягують її через дві петлі на гачку (мал.9.9).
|
Мал. 9.9. Стовпчик з накидом |
