Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІї вязання технолог.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆
  1. Матеріали, інструменти та пристосування для плетення гачком

Для в’язання гачком використовують пряжу як природного (рослинного, тваринного), так і штучного походження.

Основна вимога при доборі пряжі – відповідність призначенню виробу.

Ангорська вовна – це м’який легкий пух ангорського кролика. Для надання міцності у процесі в’язання пух з’єднують з вовняною, бавовняною або шовковою ниткою. Але навіть такий спосіб виготовлення не дозволяє усунути основний недолік: випадання пуху у процесі експлуатації. Сама ж пряжа пухнаста, м’яка, тепла.

Мериносова вовна – тонка, пухната вовна вівці мериносу. Одним із кращих сортів мериносової вовни вважається австралійський. Ця вовна має прекрасні термостатичні властивості, вона досить пружна, не подразнює шкіру, тому її часто використовують для в’язання гачком дитячих речей.

Верблюжа вовна – буває м’якою або грубою, це залежить від віку верблюда. Красивий природний колір вовни від світлого до темно-коричневого дозволяє використовувати її без попереднього фарбування.

Мохер – це вовна ангорських кіз. Мохерова пряжа має довгі пухнаті волокна. Вироби з мохеру легкі й теплі. Натуральний колір – чисто-білий із блиском, але пряжа добре фарбується і тому у роботі використовується сировина найрізноманітніших кольорів та відтінків. У пряжі мохер найчастіше з’єднують із синтетичною чи вовняною нитками.

Для в’язання гачком також використовують шовкові нитки, які гарно зберігають тепло. Шовкові вироби добре поглинають вологу, не деформуються. У роботі використовують поєднання шовку з бавовною, вовною, синтетичною нитками.

Пряжа рослинного походження – бавовна, льон – гігієнічна, гігроскопічна, добре вбирає вологу, більш міцна, ніж вовна. Під час прання в’язаних виробів із такої пряжі треба враховувати процес усадки, а також час висихання. З метою підвищення еластичності пряжа використовується у поєднанні з пряжею тваринного та синтетичного походження. А поєднання бавовняної пряжі з першим штучним волокном, що винайшла людина – віскозою, значно підвищує швидкість поглинання вологи, дозволяє отримати приємні на дотик, колоритні в’язані речі.

Штучною бавовною називають акрил («нітрон», «поліамід», «ПАН -волокно», «препан»). Акрилові волокна добре фарбуються, тому акрилова пряжа відрізняється різноманітністю та яскравістю кольорів. Недоліком вважається те, що акрил має низьку гігроскопічність. Для в’язання гачком найчастіше використовують поєднання акрилу з вовною, зокрема, мохером. Такі речі приємні на дотик, пухкі й у той же час добре тримають форму.

Для в’язання гачком використовують також фасонну та меланжеву пряжу. Фасонна – це пряжа, яку виробляють шляхом поєднання різнокольорових і різноякісних волокон, чи яка виготовляється за спеціальною технологією. Особливістю меланжевої пряжі є те, що пряжа одного мотка фарбується рівномірними ділянками у три – п’ять кольорів.

Пряжа продається у клубках або мотках. Клубок – це пряжа, змотана у формі кулі. Моток – пряжа, намотана на певний предмет. Пасмо – частина мотка.

На етикетці мотка пряжі фабричного виробництва позначається номер, виражений дробовим числом, наприклад, 32/2, 50/2. Цифра до риски вказує товщину нитки – чим менше це число, тим тонша нитка. Цифра після риски показує, зі скількох ниток скручена пряжа. Купуючи пряжу у магазині, варто звертати увагу на те, щоб номер фарбування на всіх пакувальних етикетках був однаковим.

Для в’язання гачком використовують такі нитки: шерстяні, напівшерстяні, синтетичні, лляні. Такі, як гарус, краше, катушечні № 10-20, ірис та інші.

Інструментом для в’язання є гачок. Гачки бувають дерев’яні, металеві, кістяні, пластмасові, причому різної довжини: короткі (від 12 до 15 см) – для звичайного в’язання і довгі (30-35 см) – для туніського. Для в’язання тасьми використовують «вилки» з гачком, палички.

Дерев’яні гачки не дуже міцні, тому їх обирають для товстого в’язання м’якою еластичною пряжею.

Кістяні і пластмасові гачки порівняно швидко сточуються пряжею тому початковий розмір петель зменшується, що впливає на якість виробу.

Тонкі алюмінієві гачки гнуться, а коли з них стирається покриття, бруднять руки і пряжу.

Більш універсальними є сталеві гачки з пластмасовою ручкою. 

Будова гачка. Вибір гачків і пряжі (ниток).

Гачок складається із голівки з борідкою, стержня і ручки (мал. 9.1.).

Мал. 9.1. Будова гачка

На деяких гачках на відстані 2-3 см від головки на стержні є плоска частина (щічки) це для того, щоб під час роботи гачок було зручно тримати у руці. Гачки бувають п’яти номерів: від 2-го до 6-го. Номер гачка визначається діаметром головки. Так, наприклад, гачок №2 має товщину голівки 2 мм. Для в’язання добирають номер гачка відповідно до діаметру пряжі (діаметр пряжі повинен бути в 1,5 - 2 рази меншим за діаметр голівки). Якщо для тонкої пряжі взяти товстий гачок, то отримане полотно буде ажурним із великими просвітами. Щільне полотно можна одержати, використовуючи товсту пряжу і товстий гачок, чи тонкий гачок і тонку пряжу. Працювати дуже тонким гачком, використовуючи товсту пряжу, незручно – вийде занадто щільний виріб і в роботі гачок буде чіпляти пряжу – вона розпадатиметься. Так само виріб, зв’язаний занадто товстим гачком і тонкою пряжею, не триматиме форми. Виробники пряжі позначкою (зображення гачка, а під ним цифра) на етикетці рекомендують доцільний розмір гачка. Купуючи пряжу, треба звертати увагу не тільки на вагу, але й на довжину нитки. Оптимально, якщо у 100 г пряжі буде не менш, як 300 м. Щоб пряжа не втрачала своїх властивостей, її треба правильно зберігати. Вовняну та змішану пряжу вільно, не користуючись ніякими папірцями або іншими підкладками, перемотують у клубки. При тугому перемотуванні вовна втрачає пружність. Починають намотувати на два пальці, поступово підкладаючи третій , потім четвертий пальці й нарешті, намотуємо на всі п'ять пальців.