Облік витрат надзвичайної діяльності

Під надзвичайними витратами розуміють:

-    витрати, які пов'язані з попередженням надзвичайних подій;

-     витрати, що здійснюються в процесі ліквідацій наслідків надзвичайних подій;

-    невідшкодовані збитки від надзвичайних подій (як різниця між сумою завданого збитку внаслідок дії непереборної сили та су­мою належного відшкодування із сторони державного бюджету або страхової організації).

Облік втрат і витрат, пов'язаних з подіями або операціями, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному звітному періоді ведеться на рахунку 99 "Надзвичайні витрати".

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом — списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

До витрат від надзвичайних подій відносяться як прямі втра­ти за наслідками цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків (відшкоду­вання, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлюваних роботах, вартість використаних сирови­ни та матеріалів тощо).

Рахунок 99 "Надзвичайні витрати" має такі субрахунки:

991   "Втрати від стихійного лиха";

992   "Втрати від техногенних катастроф і аварій";

993   "Інші надзвичайні витрати".

На субрахунку 991 "Втрати від стихійного лиха" ведеться облік втрат від стихійного лиха (повінь, землетрус, град тощо).

На субрахунку 992 "Втрати від техногенних катастроф і аварій" ведеться облік втрат, понесених підприємством у результаті техногенних катастроф і аварій, що сталися на самому підприємстві чи іншому підприємстві.

На субрахунку 993 "Інші надзвичайні витрати" ведеться облік втрат від інших надзвичайних подій.

Висновок

В умовах переходу вітчизняного бухгалтерського обліку на міжнародні стандарти однією з найскладніших ділянок обліку стає облік витрат. У результаті проведених досліджень, теоретичних і практичних матеріалів по темі даної роботи, стає зрозумілим що у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності витрати відображаються в момент їх виникнення незалежно від дати здійснення витрат. Отже облік витрат ведеться, а звітність складається на підставі принципу нарахування.

До виробничих затрат відносять затрати, які йдуть на виробництво продукції, тобто витрати на сировину, матеріали, паливо і енергію на поточні цілі, основну і додаткову заробітну плату, виробничих працівників і відрахування на соціальні заходи, а також витрати на організацію та управління діяльності суб’єкта господарювання в цілому.

Прямі затрати займають високу питому вагу в собівартості продукції і спостерігається тенденція до зростання .

Цим визначається необхідність особливо точного обліку та суворого контролю за раціональним використанням сировини і матеріалів у виробництві, оскільки спадання прямих витрат знижує собівартість продукції.

Зниження матеріальних витрат приводить не тільки до зниження собівартості продукції, а й до збільшення випуску продукції.

Також високу питому вагу в собівартості продукції займають трудові витрати, а отже доцільне їх зменшення.

Слід відмітити, що більш можливе використання найновіших досягнень промислової науки, застосування прогресивних норм технологічного проектування, вдосконалення бухгалтерського обліку, системи контролю і звітності про дотримання норм витрат – все це сприятиме їх зниженню, та збільшенню доходів.