19. Трипільська культура.

Трипі́льська культу́ра, культу́ра Кукуте́нь— археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині.

• Культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е.

• У часи розквіту їй належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість жителів деяких з них перевищувала 15 тис. осіб.

• Відкрив у 1893 році український археолог Вікентій Хвойка.

• Ареал існування простягався від Дністра на заході і до Середнього Придніпров’я на сході.

На сьогодні відомо близько тридцяти трипільських протоміст. Найбільші протоміста існували у межиріччі Південного Бугу і Дніпра. Поселення зводились на відкритих місцях, без оборонних споруд. Вони мали форму кола, середина залишалась порожньою й використовувалась як загін для худоби. Хати будувались каркасні, до 140 кв. м площею. Стіни розписувались яскравим орнаментом. Житло було поділене на окремі кімнати, які призначались для різних членів родини. Трипільці жили великими родами, які очолювались жінками. Дослідження засвідчують, що суспільним устроєм у них був матріархат.

Найзагадковішою сторінкою в історії духовної культури трипільців є спалення дерев’яних будівель. Сучасні дослідження цих пам’яток переконали вчених в тому, що трипільці жили за своєрідним замкненим циклом, який тривав у середньому 60-80 років. Спочатку споруди були будинками, храмами та громадськими будівлями, а через певну кількість десятиліть вони перетворювалися на притулок для душ померлих із багатим поховальним інвентарем.

Господарство трипільці вели колективно, основним джерелом їх існування було хліборобство і скотарство. Не цурались вони мисливства й рибальства. На полях вирощували тверді сорти пшениці, ячмінь, горох, просо. Велике значення мало запровадження дерев’яного плуга, вдосконалення зубчастих серпів і поява молотильних дошок. Збільшувалася кількість ткацьких верстатів. Перший на Україні механічний пристрій – свердло для пророблювання отворів у камені та дереві – з’явився у людей трипільської культури.

Своєрідна «писемність» → нині відомо понад 100 знаків, нанесених у різних варіантах на керамічний посуд. Як показали дослідження, вони об’єднувалися в блоки з певним значенням. Це зірка Інани – знак божества, рослина-ячмінь – знак «дім» і поєднання знаків «рослина» та «вода». Проте трипільська культура зникла раніше того часу, коли ця знакова система могла б перетворитися на справжню писемність.

Найвідоміші в мистецтві Трипілля розписна кераміка виготовлена без застосування гончарного круга. Різні посудини ліпили вручну і обпалювали при високій температурі у спеціальних двоярусних печах. Різноманітні орнаменти на посудинах – джерело інформації про світогляд і релігійні вірування трипільців. Встановлено, що в основі орнаментальних композицій були певні космологічні уявлення. Найінформативнішими є стилізовані антропоморфні та зооморфні зображення, серед яких переважала символіка, пов’язана з небесними світилами і фантастичним змієм-драконом. Ще одним із вищих досягнень мистецтва трипільських племен є антропоморфна пластика – різні за стилем і формою жіночі і чоловічі зображення, в яких втілено образи шанованих божеств, що уособлюють у землеробсько-скотарських племен ідею родючості і загального добробуту. Були стилізовані фігурки без ніг – вони закінчувалися клином. Інший тип фігурок – більш реалістична жіноча фігура, вже з позначеними, але не до кінця доведеними ногами. Третій тип – фігура сидячої жінки. Призначені вони були для ритуальної мети: були пов’язані з культом жінки. Крім антропоморфних фігурок трипільці виготовляли фігурки диких і свійських тварин. Особливо улюбленими були зображення ведмедя – хранителя і володаря води. Найшанованішими свійськими тваринами, судячи зі статуеток, були вівця, бик і баран.

Трипільці мали досить розвинуті релігійні вірування та поховальні обряди. В їхніх житлах знайдено жертовники, що мали форму рівнокінечного хреста. Цей хрест розмальовувався вохрою і був прикрашений концентричними колами. Він знаходився на підвищенні, а біля нього розташовувались антропоморфні фігурки. Хрестовидні підвищення слугували місцями жертвоприношень богам, яким поклонялись трипільці.

Але у всякої культури є початок і кінець. Були вони і в Трипілля. З приводу цього є кілька гіпотез: це і порушення екологічного балансу, що було пов’язано з екстенсивним веденням господарства, і певне похолодання, і внутрішні протиріччя, і наслідок експансії агресивних племен, які прийшли з північного заходу і сходу, та інші причини привели до зникнення трипільської культури.

Окремі елементи культури, а іноді й цілі її пласти були успадковані іншими народами, що проживали в Україні. Вони були збережені, переосмислені й розвинуті в культурі цих народів. Наприклад, культ Родової матері — образ наймудрішої жінки, яка очолювала рід, і культ Рожаниці — богині родючості, а також обряди, пов'язані з поклонінням Місяцю, збереглися в Київській Русі аж до запровадження християнства.