112

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІЗУАЛЬНОГО СПРИЙНЯТТЯ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ВІДМІННОСТЕЙ

2.1. Аналіз емпіричних методів дослідження індивідуально-психологічних властивостей досліджуваних

З метою вивчення особливостей візуального сприйняття, нами було розроблено експеримент, який полягав у дослідженні естетичних переваг серед студентів юнацького віку. Емпіричне дослідження проводилося в п’ять етапів.

На підготовчому етапі було визначено вибірку досліджуваних до якої увійшли студенти педагогічного університету та підібрано комплекс психодіагностичних методик. Доцільність вибору даної вибірки - обумовлена, тим що, у роботі ми спираємось на думку Е. Шпрангера та багатьох вчених, за якими , саме у період юності відбувається вростання індивіда в культуру та становлення розвитку розумових здібностей.

Дослідження проводилось на базі Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського за участю 30 осіб віком 17-20 років (студенти факультету психології).

На діагностичному етапі дослідження відбувалося безпосереднє проведення психодіагностичних методик та обрахування первинних даних по кожній з них. В межах кількісного обрахунку було проведено кореляційний аналіз з використанням коефіцієнта Пірсона, за допомогою комп’ютерної статистичної програми SPSS v 16.0 for Windows.

Третій етап експерименту містив у собі опитування. Нами був розроблений опитувальник «естетичних переваг», (Див. дод. Д табл. № 6) мета якого, визначити, на якому рівні естетичної культури знаходяться досліджувані.

На четвертий етапі нами було відібрано 24 найвідоміших репродукцій картин відомих художників, різного напрямку художнього мистецтва таких як: постімпресіонізм, фовізм, графіка, абстракціонізм, монументалізм, портрет, кубізм, романтичний історизм, скульптура, графіка, поп-арт, модерн, імпресіонізм, ренесанс, реалізм. Картини були відібрані на основі виділення в них головних ознак : колір, форма, зміст зображеного на картині. Досліджуваним необхідно було розглянути всі 24 картини, та дати відповіді на розроблені нами питання стосовно картин. (Див. дод. Г, табл.№ 6).

П’ятий етап експерименту полягав у тому, що досліджуваним було запропоновано серед усіх картин вибрати 3 які їм найбільш прийшлися по душі, та пояснити свій вибір.

Розглянемо комплекс методик, які були використані в роботі:

Методика «Образ світу». Розроблену з метою діагностики уявлень людини про навколишній світ, людей, себе і своїх дій. Методика складається з 10 тверджень, різного характеру. Кожному з яких присвоєний певний бал. На кожне питання випробовуваний має вибрати лише одне твердження-відповідь. Виходячи з цього, можна припустити, що у кожної людини свій відмінний від усіх інших образ світу.

Обробка результатів методики проводиться завдяки підрахунку набраних балів, та розділяється на кілька категорій: реаліст(від 0 до 6 балів), прагматик(від 7 до 13 балів), романтик(більше 14 балів). Одна з них - реалісти, тобто люди, які живуть тут і зараз, не літають у хмарах, вірять у хороше, але виходячи з реальних можливостей людей. Інший тип людей - це прагматики. Вони відносяться до світу, людей і себе з деякою часткою цинізму і прямолінійності. Іноді таким людям варто бути трішки більш гнучкими і розвивати почуття гумору. І ще є романтичні натури, для яких наша планета - блакитний куля, на якій живуть чесні і добропорядні люди. Для таких людей, всяка погода благодать, навіть дощ і град.

Тест «Велика п'ятірка» (Big five). П'ятифакторний особистісний опитувальник адаптація А.Б. Хромова. П'ятифакторна особистісний опитувальник, більш відомий як «Велика п'ятірка» («Чудова п'ятірка») був розроблений в 1983-1985 рр.. американськими психологами Р. МакКрае і П. Коста. У подальшому опитувальник удосконалювався і в остаточному вигляді в 1992 р. представлений тестом NEO PI (від англ. «Нейротизм, екстраверсія, відкритість - особистісний опитувальник»). На думку авторів виділених на основі факторного аналізу п'яти незалежних змінних (нейротизм, екстраверсія, відкритість досвіду, співпраця, сумлінність) цілком достатньо для адекватного опису психологічного портрета особистості. У даній роботі представлений варіант адаптації 5PFQ (сост. Хійджіро Теуйн) в адаптації А.Б. Хромова.    П'ятифакторний опитувальник особистості являє собою набір з 75 парних, протилежних за своїм значенням, стимульних висловлювань, що характеризують поведінку людини. Стимульний матеріал має пятиступеневу оціночну шкалу Лайкерта (-2; -1; 0; 1, 2), за допомогою якої можна вимірювати ступінь вираженості кожного з п'яти факторів (екстраверсія - інтроверсія; прихильність - відособленість; самоконтроль - імпульсивність; емоційна нестійкість - емоційна стійкість ; експресивність - практичність).

Обробка результатів методики за допомогою переведення оціночних значень висловлювань у бали у відповідності з наступною таблицею:

Оценочная шкала	-2	-1	0	1	2
Баллы	5	4	3	2	1

Бальні оцінки проставляються в бланку відповідей у ​​праві колонки відповідних висказувань. Кожен з основних (вторинних) п'яти чинників складається з п'яти первинних факторів. Приміром, основний фактор «екстраверсія - інтроверсія» складається з первинних чинників 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5. У кількісному вираженні первинні чинники визначаються підсумовуванням трьох бальних оцінок. Наприклад, первинний фактор 1.1 «активність - пасивність» оцінюється сумою балів, отриманих на висловлювання 1, 6, 11.

Підсумовування бальних оцінок первинних факторів по вертикалі визначає кількісну вираженість відповідного основного фактора. Наприклад, сума балів первинних факторів 1.1, 1.2,1.3, 1.4, 1.5 визначає кількісну вираженість першого основного (вторинного) фактора «екстраверсія - інтроверсія».

Інтерпретація результатів опитувальника будується на аналізі як первинних, так і вторинних (основних факторів). Нижче перераховані характерологічні ознаки, які можуть бути визначені у випробуваного за допомогою первинних факторів:

1. Екстраверсія - інтроверсія

1. Активність - пасивність

2. Домінування - підпорядкованість

3. Товариськість - замкнутість

4. Пошук вражень - уникнення вражень,

5. Прояв - уникнення почуття провини

2. Прихильність - відособленість

1. Теплота - байдужість

2. Співробітництво - суперництво

3. Довірливість - підозрілість

4. Розуміння - нерозуміння

5. Повага інших - самоповага

3. Самоконтроль - імпульсивність

1. Акуратність - неакуратність (відсутність акуратності)

2. Наполегливість - відсутність наполегливості

3. Відповідальність - безвідповідальність

4. Самоконтроль поведінки - імпульсивність (відсутність самоконтролю)

5. Передбачливість - безтурботність

4. Емоційна стійкість - емоційна нестійкість

1. Тривожність - безтурботність

2. Напруженість - розслабленість

3. Депресивність - емоційна комфортність

4. Самокритика - самодостатність

5. Емоційна лабільність - емоційна стабільність

5. Експресивність - практичність

1. Цікавість - консерватизм

2. Допитливість - реалістичність

3. Артистичність - відсутність артистичності

4. Сенситивность - нечутливість

5. Пластичність - ригідність

У кожному з первинних чинників зліва позначається риса особистості, яка за версією «Великої п'ятірки» відповідає високим значенням бальних оцінок, справа ж позначається риса особистості з низькими бальними оцінками. Сума балів первинних факторів по вертикалі визначає кількісну вираженість основного фактора. Мінімальна кількість набраних балів для будь-якого основного фактора одно 15, максимальна кількість - 75. Умовно бальні оцінки можна розділити на високі (51-75 балів), середні (41-50 балів) і низькі (15-40 балів).

«16- PF особистісний опитувальник» Р.Б. Кеттела. Розроблена методика використовується з оцінки індивідуально-психологічних особливостей особистості. Розроблена під керівництвом Р.Б. Кеттела і призначена для написання широкої сфери індивідуально-особистісних відносин .

Відмінною рисою даного опитувальника є його орієнтація на виявлення відносно незалежних 16 факторів ( шкал , первинних рис ) особистості . Дане їх якість була виявлена ​​за допомогою факторного аналізу з найбільшого числа поверхневих рис особистості , виділених спочатку Кеттелом . Кожен фактор утворює кілька поверхневих рис, об'єднаних навколо однієї центральної риси .

Існує 4 форми опитувальника : А і В ( 187 питань) і С і Д ( 105 питань) . Найчастіше використовують форми А і С. Опитувальник Кеттела включає в себе всі види випробувань - і оцінку, і рішення тесту, і ставлення до якогось явища. Перед початком опитування випробуваному дають спеціальний бланк, на якому він повинен робити певні помітки, у міру прочитання. Попередньо дається відповідна інструкція, що містить інформацію про те, що повинен робити випробуваний. Пропонований опитувальник складається з 105 питань ( форма С) на кожній з яких пропонується три варіанти відповідей (a,b,c). Випробуваний вибирає і фіксує його в бланку відповідей.

Питання групуються за змістом навколо певних рис, що виходять в кінцевому підсумку до тих чи інших факторів .

Обробка результатів ведеться за спеціальним ключу , де дані номери питань і кількість балів, які отримують відповідь a , b , c в кожному питанні. У тих клітинах , де проставлена ​​буква, що позначає фактор , кількість балів дорівнює нулю. Таким чином , за кожну відповідь випробуваний може отримати 2, 1 або 0 балів. Кількість балів по кожному фактору підсумовується і заноситься до бланку відповідей ( у правий стовпчик ), експериментатор отримує профіль особистості по 16 -ти факторам у сирих оцінках. Ці оцінки переводяться в стандартні (стени ) Потім експериментатор визначає який розвиток отримав кожен фактор: низька, середня, висока, виписує риси, що характеризують ступінь їх розвитку та аналізує результати.