Творче мислення

Творче мислення виражає такі різновиди розумової діяльності людини, як продуктивне, конструктивне, винахідливе, прогнозуюче мислення. Особливості творчого мислення вивчає теорія (наука), яка дістала назву "евристика".

Термін "евристика" (гр. Неигізко - відкрив, знайшов) в наш час використовується в декількох значеннях.

1. "Евристика як інтелектуальний процес, спрямований на вирішення певних завдань і проблем, постановки запитань, вироблення нової стратегії діяльності, висунення нових ідей та гіпотез. У цьому значенні евристика є наука, яка вивчає закономірності і методик процесів пошуку та знаходження розв'язку тієї чи іншої задачі"¹.

2. У більш вузькому значенні під терміном "евристика" розуміють будь-який принцип або механізм, який сприяє скороченню пошуку розв'язання задачі. У цьому значенні термін "евристика" збігається з інтелектуальним процесом аналізу варіантів (відкидання тих варіантів, що є неперспективними і вирізнення перспективних). Прийоми, які лежать в основі неприйняття неперспективних варіантів, називають евристиками.

3. Евристика як логіка розумової діяльності, спрямованої на від­криття нового, на винахід. Наприклад, "логіка наукового відкриття", "логіка винахідницької діяльності". В цьому значенні " евристика є сукупність логічних прийомів не тільки щодо вирішення завдань, але й засобів теоретичного дослідження та пошуку істини".

Терміни "творчість", "творче мислення" використовуються у та­ких значеннях:

а) в широкому значенні — як активність суб'єкта практики і пізнання, спрямована на зовнішній світ (об'єкт) з метою його привласнення або зміни;

б) у вузькому значенні — як здібність людини (суб'єкта практики і пізнання) створювати щось нове у процесі своєї діяльності.

Термін "нове" використовується в значенні "те, чого ще не було".

В сучасній літературі розрізняють сутнісно (якісно) нове та нове у часі; об'єктивно і суб'єктивно нове. Сутнісно (якісно) нове означає,що створюються предмети (артефакти), які виникають вперше і не мають аналога в минулому. В науці та філософії суттєва (якісна) новизна може бути тоді, коли новий результат дослідження змінює розуміння сутності речі (системи) або дає змогу інакше пояснювати предмети і явища. У цьому значенні суттєво новим у науці і філософії можуть бути програми досліджень, експериментів, певні концеп­туальні системи знання (системи понять), або теорії, відкриття за­конів та ін. Нове у часі означає, що предмети, які створюються людьми, вже мають або мали аналоги в минулому. В такому значенні звичайно згадують прислів'я: "Нове — це добре забуте старе".

Об'єктивно нове — це щось соціальне, загально значуще, тобто те, що має загальнолюдську цінність; суб'єктивно нове — це знання, відкрите людиною для себе, але вже відоме суспільству.

У творчому мисленні діалектично взаємопов'язані логічне та інтуї­тивне (логіка та інтуїція), дискурсивне і недискурсивне. Французький математик А.Пуанкаре писав: «Логіка та інтуїція відіграють кожна свою необхідну роль. Обидві вони неминучі. Логіка є знаряддям доказу, інтуїція є знаряддям винахідливості». [5, стор. ]

Українські та зарубіжні психологи (Г.С. Костюк, Дж. Гілфорд) дійшли висновку, що творче мислення є сукупністю тих особливостей психіки, які забезпечують продуктивні перетворення у діяльності особистості. У творчому мисленні домінують чотири особливості, зокрема оригінальність розв'язання проблеми, семантична гнучкість, що дає змогу бачити об'єкт під новим кутом зору, образна адаптивна гнучкість, яка уможливлює зміну об'єкта з розвитком потреби у його пізнанні, семантична спонтанна гнучкість як продукування різних ідей щодо невизначених ситуацій.

Кожна людина незалежно від етнічної належності має творчу основу. Аналізуючи витоки національного характеру українців, М.І. Пірен зазначає, що українська емоційність, чутливість, ліризм, що виявляються в пісенності, народних обрядах, гуморі, звичаях, є основою творчості. Позитивні аспекти української емоційності втілилися в духовній творчості кращих представників нації - Г. Сковороди, М. Гоголя, П. Юркевича, П. Куліша, Т. Шевченка. [2, стор. 167]