11.2.8. Забезпечення інформаційної безпеки України у правоохоронній і судовій сферах

До найважливіших об'єктів забезпечення інформаційної безпеки у правоохоронній і судовій сферах належать (рис. 11.10):

■ інформаційні ресурси органів державної виконавчої влади, які реалізують правоохоронні функції, судових органів, їх інформаційно-обчислювальних центрів, науково-дослідних установ і навчальних закладів, що містять спеціальні відомості та оперативні дані службового характеру;

• інформаційно-обчислювальні центри, їх інформаційне, технічне, програмне та нормативне забезпечення;

• інформаційна інфраструктура (інформаційно-обчислювальні мережі, пункти керування, вузли та лінії зв'язку).

Зовнішніми загрозами, що становлять найбільшу небезпеку для об'єктів забезпечення інформаційної безпеки у правоохоронній і судовій сферах, є:

• розвідувальна діяльність спеціальних служб іноземних держав, міжнародних злочинних угруповань, організацій і груп, пов'язана зі збором відомостей, що розкривають завдання, плани діяльності, технічне оснащення, методи роботи та місця дислокації спеціальних підрозділів і органів внутрішніх справ України;

• діяльність іноземних державних і комерційних структур, що прагнуть одержати несанкціонований доступ до інформаційних ресурсів правоохоронних і судових органів.

Внутрішніми загрозами, що становлять найбільшу небезпеку для зазначених об'єктів, є:

• порушення встановленого регламенту збору, обробки, зберігання і передавання інформації, що міститься в картотеках і автоматизованих банках даних і, що використовується для розслідування злочинів;

• недостатність законодавчого та нормативного регулювання інформаційного обміну в правоохоронній і судовій сферах;

• відсутність єдиної методології збору, обробки та зберігання оперативно-розшукової, довідкової, криміналістичної та статистичної інформації;

• відмови технічних засобів і збої програмного забезпечення в інформаційних і телекомунікаційних системах;

• навмисні дії та помилки персоналу, безпосередньо зайнятого формуванням і веденням картотек і автоматизованих банків даних.

Поряд із загальними методами та засобами захисту інформації, застосовуються також специфічні методи і засоби забезпечення інформаційної безпеки у правоохоронній і судовій сферах.

Головними з них є:

• створення захищеної багаторівневої системи інтегрованих банків даних оперативно-розшукового, довідкового, криміналістичного і статистичного характеру на базі спеціалізованих інформаційно-телекомунікаційних систем;

• підвищення рівня професійної та спеціальної підготовки користувачів інформаційних систем.

11.2.9. Забезпечення інформаційної безпеки України в умовах надзвичайних ситуацій

Найбільш уразливими об'єктами забезпечення інформаційної безпеки України в умовах надзвичайних ситуацій є система прийняття рішень з оперативних дій (реакцій), пов'язаних із розвитком таких ситуацій і ходом ліквідації їхніх наслідків, а також система збору й обробки інформації про можливе виникнення надзвичайних ситуацій (рис. 11.11).

Особливе значення для нормального функціонування зазначених об'єктів має забезпечення безпеки інформаційної інфраструктури країни при аваріях, катастрофах і стихійних лихах. Приховування, затримка надходження, перекручування та руйнування оперативної інформації, несанкціонований доступ до неї окремих осіб чи груп осіб можуть призвести як до людських жертв, так і до виникнення різних ускладнень при ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, пов'язаних з особливостями інформаційного впливу в екстремальних умовах:

• переміщення великих мас людей через психічний стрес;

• швидке виникнення та поширення серед людей паніки й заворушень на підставі чуток, помилкової чи недостовірної інформації.

До специфічних для даних умов напрямів забезпечення інформаційної безпеки належать:

■ розробка ефективної системи моніторингу об'єктів підвищеної небезпеки, порушення функціонування яких може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і прогнозування надзвичайних ситуацій;

• удосконалення системи інформування населення про загрози виникнення надзвичайних ситуацій, про умови їхнього виникнення і розвитку;

• підвищення надійності систем обробки та передавання інформації, які забезпечують діяльність органів державної виконавчої влади;

• прогнозування поведінки населення під впливом помилкової чи недостовірної інформації про можливі надзвичайні ситуації і розробка заходів щодо надання допомоги великим масам людей в умовах таких ситуацій;

• розробка спеціальних заходів із захисту інформаційних систем, які забезпечують керування екологічно небезпечними й економічно важливими виробництвами.