10.3. Джерела загроз інформаційній безпеці України

Джерела загроз інформаційній безпеці України підрозділяються на зовнішні та внутрішні (див. рис. 10.2). До зовнішніх джерел відносяться:

■ діяльність іноземних політичних, економічних і військових розвідувальних та інформаційних структур, спрямована проти інтересів України в інформаційній сфері;

■ прагнення деяких країн домінувати й обмежити інтереси України у світовому інформаційному просторі, витиснення її із зовнішнього і внутрішнього інформаційних ринків;

• загострення міжнародної конкуренції за володіння інформаційними технологіями й ресурсами;

• діяльність міжнародних терористичних організацій;

• збільшення технологічного відриву провідних держав світу і нарощування їхніх можливостей з протидії створенню конкурентноспроможних інформаційних технологій;

• діяльність космічних, повітряних, морських і наземних технічних та інших засобів (видів) розвідки іноземних держав;

• розробка деякими державами концепцій інформаційних війн, які передбачають створення засобів небезпечного впливу на інформаційні сфери інших країн, порушення нормального функціонування інформаційних і телекомунікаційних систем зберігання інформаційних ресурсів, одержання несанкціонованого доступу до них.

До внутрішніх джерел відносяться:

• критичний стан вітчизняних галузей промисловості;

• несприятлива криміногенна обстановка, що супроводжується зрощуванням державних і кримінальних структур в інформаційній сфері, одержання кримінальними структурами права доступу до інформації, що не підлягає поширенню, посилення впливу організованої злочинності на життя суспільства, зниження ступеня захищеності законних інтересів громадян, суспільства та держави в інформаційній сфері;

• недостатня координація діяльності органів державної влади з формування та реалізації єдиної державної політики в галузі забезпечення інформаційної безпеки України;

• недосконалість нормативної правової бази, що регулює відносини в інформаційній сфері, а також недостатня практика застосування норм права;

• нерозвиненість інститутів громадянського суспільства і недостатній державний контроль за розвитком інформаційного ринку України;

• недостатнє фінансування заходів із забезпечення інформаційної безпеки України;

• недостатня економічна могутність України;

• зниження ефективності системи освіти і виховання, недостатня кількість кваліфікованих кадрів у галузі забезпечення інформаційної безпеки;

• недостатня активність органів державної влади щодо інформування суспільства про свою діяльність, роз'яснення прийнятих рішень, формування відкритих державних ресурсів і розвитку системи доступу до них громадян;

• відставання України від провідних країн світу за рівнем інформатизації органів державної влади і місцевого самоврядування, кредитно-фінансової сфери, промисловості, сільського господарства, освіти, охорони здоров'я, сфери послуг і побуту громадян.

10.4. Стан інформаційної безпеки України

За останні роки в Україні реалізовано комплекс заходів із удосконалення забезпечення її інформаційної безпеки.

Розпочато формування бази правового забезпечення інформаційної безпеки. Прийнято Закони України "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про державну таємницю", низку інших законів; розпочато створення механізмів їхньої реалізації, підготовку законопроектів, що регламентують суспільні відносини в інформаційній сфері.

Здійснюються певні заходи із забезпечення захисту інформації в органах державної влади, на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності. Передбачається створення захищеної інформаційно-телекомунікаційної системи спеціального призначення в інтересах органів державної влади.

Разом з тим, аналіз стану інформаційної безпеки України показує, що її рівень не повною мірою відповідає потребам суспільства і держави. Сучасні умови політичного та соціально-економічного розвитку країни відзначаються загостренням протиріч між потребами суспільства у розширенні вільного обміну інформацією та необхідністю зберігання окремих регламентованих обмежень на її поширення.

Суперечливість і нерозвиненість правового регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері призводять до серйозних негативних наслідків. Так, недостатність правового забезпечення регулювання відносин у галузі реалізації можливостей конституційних обмежень свободи масової інформації в інтересах захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров'я, прав і законних інтересів громадян, забезпечення обороноздатності країни та безпеки України істотно ускладнює підтримку необхідного балансу інтересів особистості, суспільства та держави в інформаційній сфері. Недосконале нормативно-правове регулювання відносин у галузі масової інформації ускладнює формування на території України конкурентноспроможних інформаційних агентств і засобів масової інформації.

Незабезпеченість прав громадян на доступ до інформації, маніпулювання інформацією викликають негативну реакцію населення, що іноді призводить до дестабілізації соціально-політичної обстановки в суспільстві.

Закріплені в Конституції України права громадян на недоторканність приватного життя, особисту та сімейну таємницю, таємницю листування практично не мають достатнього правового, організаційного та технічного забезпечення. Незадовільно організований захист даних про фізичних осіб (персональних даних), що збираються органами державної влади та місцевого самоврядування.

Немає чіткої державної політики в галузі формування інформаційного простору України, розвитку системи масової інформації, .організації міжнародного інформаційного обміну й інтеграції інформаційного простору України у світовий інформаційний простір, що створює передумови для витіснення інформаційних агентств, засобів масової інформації з внутрішнього інформаційного ринку та деформації структури міжнародного інформаційного обміну.

Недостатня державна підтримка діяльності інформаційних агентств із просування їхньої продукції на закордонний інформаційний ринок. Спостерігається надмірна й небезпечна залежність ринку інформаційних послуг України від іноземного капіталу. Недостатньо ефективно діє система захисту державної таємниці та система сертифікації засобів захисту інформації. Не створено державної системи захисту інформації.

Серйозних втрат зазнав кадровий потенціал наукових і виробничих колективів, що діють у галузі створення засобів інформатизації, телекомунікації та зв'язку, в результаті чого відбувається масове звільнення з цих колективів кваліфікованих фахівців.

Відставання вітчизняних інформаційних технологій змушує органи державної влади та місцевого самоврядування при створенні інформаційних систем іти шляхом закупівель імпортної техніки і залучення іноземних фірм, через що підвищується ймовірність несанкціонованого доступу до інформації, що обробляється, зростає залежність України від іноземних виробників комп'ютерної і телекомунікаційної техніки та програмного забезпечення.

У зв'язку з інтенсивним упровадженням закордонних інформаційних технологій у сфери діяльності особистості, суспільства та держави, а також із широким застосуванням відкритих інформаційно-телекомунікаційних систем, інтеграцією вітчизняних інформаційних систем і міжнародних інформаційних систем зросли загрози застосування "інформаційної зброї" проти інформаційної інфраструктури України. Роботи з адекватної комплексної протидії цим загрозам ведуться без належної координації і недостатньому бюджетному фінансуванні. Недостатньо уваги приділяється розвитку засобів розвідки та інформаційної протидії.