1.2.3. Економічна безпека

Економічна безпека [economy security] — положення, при якому економіці держави не загрожує небезпека [22,62].

Характеризується рівнем розвитку виробничих сил та економічних відносин, спрямованих на реалізацію потреб особистості і суспільства, наявністю розвиненої інфраструктури та корисних копалин, кваліфікованої робочої сили і системи її підготовки, а також характером інтеграції у систему світових господарських зв'язків.

Економічна безпека передбачає:

■ недопущення незаконного використання бюджетних коштів і державних ресурсів, їх перетікання в тіньову економіку;

■ контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямованою на підтримку важливих для України пріоритетів та захист вітчизняного виробника;

■ боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія неконтрольованому відпливу національних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів.

Проте створення замкненого самодостатнього господарства в межах окремої країни або групи країн, спрямоване на максимальне обмеження імпорту, стимулювання експорту товарів і капіталу, а також економічна залежність руйнують системи економічної безпеки.

1.2.4. Соціальна безпека

Соціальна безпека базується на психічному та психологічному стані населення держави. Залежить від багатьох інших видів безпеки (зокрема від економічної, політичної, інформаційної тощо) та чинників (наявність безробітних, багатодітних родин, кримінальних угруповань, правоохоронних органів і т. ін.). Відчутно змінюється під час воєн, епідемій, підвищення цін, проведення виборів.

Забезпечення безпеки у соціальній сфері включає наступні основні напрями:

• виявлення та усунення причин, що призводять до різкого розшарування суспільства під час переходу до ринкової економіки;

• ужиття своєчасних заходів щодо протидії кризовим демографічним процесам;

• створення ефективної системи соціального захисту людини, охорони та відновлення її фізичного й духовного здоров'я;

• стимулювання розвитку та забезпечення всебічного захисту освітнього та культурного потенціалу країни;

• захист прав споживачів.

1.2.5. Воєнна безпека

Воєнна безпека [military security] — положення, що характеризує можливість забезпечення національної безпеки засобами збройного насильства.

Зовнішній аспект воєнної безпеки відображає здатність нації протидіяти або стримувати вплив воєнної сили із-за кордону. Це досягається наявністю сучасних збройних сил, формуванням системи колективної та загальної безпеки, входженням до складу тих чи інших воєнно-політичних союзів.

Внутрішній аспект воєнної безпеки пов'язаний з деструктивними проявами гонки озброєнь, мілітаризації суспільної свідомості, збільшенням політичної ролі армії у державі. Відмова від мілітаризації економіки й усіх сфер суспільного життя, деполітизація армії, пріоритет інтересів національної безпеки над інтересами військових ведуть до зміцнення воєнної безпеки держави.

Забезпечення воєнної безпеки держави передбачає:

• створення ефективних механізмів і проведення комплексних заходів щодо запобігання можливій агресії або воєнному конфлікту, локалізації та ліквідації наслідків агресії або конфлікту;

• запобігання спробам та усунення порушень державного кордону і територіальної цілісності України;

• забезпечення демократичного цивільного контролю за Воєнною організацією держави.