7.1.3. Класифікація загроз безпеці інформації
Виходячи з попередніх міркувань, можна виділити три основні види загроз безпеці інформації: загрози безпеці інформації при забезпеченні конфіденційності, доступності та цілісності (рис. 7.2).
Загрози безпеці інформації при забезпеченні конфіденційності:
крадіжка (копіювання) інформації та засобів її обробки;
втрата (ненавмисна втрата, витік) інформації та засобів її обробки.
Загрози безпеці інформації при забезпеченні доступності:
блокування інформації;
знищення інформації та засобів її обробки.
Загрози безпеці інформації при забезпеченні цілісності:
модифікація (спотворення) інформації;
заперечення автентичності інформації;
нав'язування фальшивої інформації.
7.1.4. Класифікація джерел загроз
Носіями загроз безпеці інформації є джерела загроз. Джерелами загроз можуть бути як суб'єкти (особистість), так і об'єктивні прояви. Причому джерела загроз можуть знаходитися як усередині організації — внутрішні джерела, так і ззовні її — зовнішні джерела. Поділ джерел на суб'єктивні та об'єктивні виправдане, виходячи з попередніх міркувань стосовно вини або ризику збитку інформації, а поділ на внутрішні та зовнішні джерела виправданий тому, що для однієї й тієї ж загрози методи відбиття для внутрішніх і зовнішніх загроз можуть бути різними.
Усі джерела загроз безпеці інформації можна розділити на три групи (рис. 7.3):
обумовлені діями суб'єкта (антропогенні джерела загроз);
обумовлені технічними засобами (техногенні джерела загроз);
обумовлені стихійними джерелами.
Антропогенними джерелами загроз виступають суб'єкти, дії яких можуть бути кваліфіковані як навмисні або випадкові злочини. Тільки в цьому випадку можна говорити про заподіяння збитку. Ця група джерел загроз найбільш численна та представляє найбільший інтерес з точки зору організації захисту, оскільки дії суб'єкта завжди можна оцінити, спрогнозувати та прийняти адекватні заходи. Методи протидії у цьому випадку керовані й напряму залежать від волі організаторів захисту інформації.
Антропогенним джерелом загроз можна вважати суб'єкта, що має доступ (санкціонований або несанкціонований) до роботи зі штатними засобами об'єкта, що підлягає захисту. Суб'єкти (джерела), дії яких можуть призвести до порушення безпеки інформації, можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми. Зовнішні джерела можуть бути випадковими або навмисними та мати різний рівень кваліфікації.
Внутрішні суб'єкти (джерела), як правило, являють собою висококваліфікованих спеціалістів у галузі розробки та експлуатації програмного забезпечення та технічних засобів, знайомих із специфікою завдань, що вирішуються, структурою та основними функціями та принципами роботи програмно-апаратних засобів захисту інформації, які мають можливість використання штатного обладнання та технічних засобів мережі.
Необхідно враховувати також, що особливу групу внутрішніх антропогенних джерел складають особи з порушеною психікою та спеціально впроваджені та завербовані агенти, які можуть бути з числа основного, допоміжного та технічного персоналу, а також представників служби захисту інформації. Дана група розглядається у складі перелічених вище джерел загроз, але методи протидії загрозам для цієї групи джерел можуть мати свої відмінності.
Слід відзначити, що кваліфікація антропогенних джерел загроз безпеці інформації відіграє важливу роль для оцінки їхнього впливу та враховується при ранжируванні джерел загроз.
Друга група містить джерела загроз, що визначаються технократичною діяльністю людини та розвитком цивілізації. Проте наслідки, викликані такою діяльністю, вийшли з-під контролю людини та діють самі по собі. Людство дійсно стає все більше залежним від техніки, і джерела загроз, які безпосередньо залежать від властивостей техніки, менше прогнозовані і тому потребують особливої уваги. Даний клас джерел загроз безпеці інформації є особливо актуальним у сучасних умовах, оскільки очікується різке зростання числа техногенних катастроф, викликаних фізичним та моральним застаріванням існуючого обладнання, а також відсутністю коштів на його оновлення. Технічні засоби, що є джерелами потенційних загроз безпеці інформації, також можуть бути зовнішніми та внутрішніми.
Третя група джерел загроз об'єднує обставини, що складають непереборну силу, тобто такі обставини, які носять об'єктивний і абсолютний характер, що розповсюджується на всіх. До непереборної сили в законодавстві та договірній практиці відносять стихійні лиха або інші обставини, які неможливо передбачити або їм запобігти або можливо передбачити, але не можливо запобігти їм при сучасному рівні знань і можливостей людини. Такі джерела загроз абсолютно не піддаються прогнозуванню, і тому заходи захисту від них повинні застосовуватися завжди.
Стихійні джерела потенційних загроз інформаційній безпеці, як правило, є зовнішніми по відношенню до об'єкта захисту. Під ними розуміють, насамперед, природні катаклізми.