5.3.2. Основні загрози інформаційній безпеці держави

Основними загрозами інформаційній безпеці держави є:

• обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;

• руйнування системи цінностей, духовного та фізичного здоров'я особи, суспільства, негативні зміни їх цільових настанов;

• маніпулювання громадською думкою;

• обмеження можливостей органів державної влади щодо ухвалення адекватних рішень;

• порушення штатного режиму функціонування (руйнування) критично важливих інформаційних мереж, систем управління;

• несанкціонований витік таємної, конфіденційної та іншої інформації з обмеженим доступом;

• спотворення (знищення) інформаційних ресурсів, програмного забезпечення;

• низький рівень інтегрованості України в світовий інформаційний простір.

Моніторинг загроз у сфері інформаційної безпеки здійснює Служба безпеки України та інші центральні органи виконавчої влади.

5.3.3. Організаційний напрям протидії загрозам у сфері інформаційної безпеки

Організаційний напрям протидії загрозам у сфері інформаційної безпеки здійснюється шляхом:

• сприяння інформаційній діяльності, спрямованій на патріотичне виховання всіх категорій населення, утвердження загальнодержавної системи духовних цінностей, пропаганду толерантності, злагоди, міжетнічного та міжрелігійного миру, суспільну солідарність;

• організації оперативного реагування та упередження формування негативного іміджу стосовно України і її громадян, органів державного управління, інших суспільних інститутів, викривлення та тенденційний підбір фактів історичного минулого, поширення неправдивої інформації;

• ліквідації відставання від провідних країн світу за рівнем інформатизації суспільних інститутів, превентивного розвитку центрів збереження, обробки та розповсюдження інформації, таких як бібліотечні, архівні, музейні, спеціальні інформаційно-аналітичні, дослідницькі та інші установи, а також систем і баз даних засобів масової інформації;

• забезпечення можливості виявлення загроз щодо порушення конфіденційності, цілісності та доступності інформації, створення механізмів їх локалізації;

• встановлення уніфікованого переліку умов для надання чи обмеження права на доступ до інформації, переліку видів інформації з обмеженим доступом та механізмів реалізації цих обмежені, принципів та організаційних механізмів доступу до інформації органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, фізичних та юридичних осіб;

• розширення кореспондентських пунктів і мережі спеціальних кореспондентів засобів масової інформації за кордоном;

• забезпечення конфіденційності, цілісності та гарантованого адресного доступу до важливої для держави, особи й суспільства інформації;

• запобігання знищенню (навмисному спотворенню, псуванню, приховуванню) національних інформаційних ресурсів при використанні;

• нейтралізації діяльності іноземних політичних, економічних, військових, розвідувальних структур, спрямованих проти інтересів України;

• запобігання проявам інформаційно-диверсійної діяльності терористичних організацій, груп, окремих осіб, спрямованих на дестабілізацію суспільного життя в країні та завдання шкоди громадянам, державі;

• введення в систему інформаційних ресурсів спеціально організованої, неправдивої інформації, застосування негативного інформаційно-психологічного впливу на особу.