4.6.2. Основи інформаційно-психологічної безпеки держави
Основні поняття інформаційно-психологічної безпеки
Інформаційно-психологічна безпека— це стан захищеності психіки людини від деструктивного (інформаційного) впливу (упровадження деструктивної інформації у свідомість і (або) підсвідомість людини, що приводить до неадекватного сприйняття нею дійсності). У більш широкому розумінні поняття інформаційно-психологічної безпеки можна сформулювати як стан захищеності духовного, душевного та фізичного благополуччя людини від впливів, які призводять до ураження прав і свобод людини, декларованих у Конституції України, Законами та міжнародними угодами України.
Інформаційно-психологічна безпека є складовою частиною інформаційної безпеки і повинна займати особливе місце при її забезпеченні. Ця особливість визначається специфікою загроз і їхніх джерел у галузі інформаційно-психологічної безпеки, особливим характером принципів і завдань при реалізації державної політики у цій галузі. До галузі інформаційно-психологічної безпеки відноситься також безпека інформаційних потоків психосфери (рис. 4.5).
Психосфера являє собою частину ноосфери та біосфери. Психосфера утворюється на основі сукупності взаємодії:
культурологічних, суспільних і соціальних факторів;
психофізичних факторів, що проявляють себе у вигляді фізичних, хімічних та інших видів впливів природного, антропогенного та техногенного походження;
інформаційно-психологічних факторів.
Інформаційні потоки психосфери — це сукупність відомих і невідомих факторів, що безпосередньо впливають на органи чуття людини в цілому (такі як фізичні поля, хімічні речовини, біологічні вплив і т. ін.), так і ряд інших факторів, в тому числі психологічних і психофізіологічних, що здійснюють неусвідомлюваний та усвідомлюваний вплив на людину та групи людей та призводять до ураження її (їхніх) прав, свобод та життєвих інтересів.
До них можна віднести засоби й методи формування раціонально-емоційної та інтелектуальної уяви людини про навколишню реальність, свого місця у ній.
Деструктивний вплив [destructive impact] (від лат. destruo — "ламаю, руйную") — це несвідомий або свідомий вплив природних і антропогенних факторів на психосферу через вплив на культурно-історичний розвиток особистості, суспільства та держави, що призводить до порушення духовного, душевного та фізичного комфорту (гармонії), а також здійснення дій, свідомих і несвідомих, що призводять до порушення конституційних прав і свобод.
Психофізичний вплив — це система навмисних, цілеспрямованих заходів або ненавмисних впливів духовних, психологічних і фізичних факторів інформаційної і (або) енергетичної природи на духовні, культурологічні, психічні, фізіологічні та хімічні процеси в різноманітних біологічних системах та середовищах їхнього проживання.
Неусвідомлюваний деструктивний психофізичний вплив — це неусвідомлюване людиною впровадження деструктивної інформації у її свідомість і (або) підсвідомість, порушення роботи логіко-аналітичного апарату її мозку, розвиток захворювань органів, систем організму та нервової системи.
Спеціальні засоби впливу — методи та засоби (технічні пристрої, люди-спецоператори, що володіють даром впливу на інших людей), які використовуються для неусвідомлюваного деструктивного психофізичного впливу на психосферу людини.
Принципи безпеки у психосфері
Основними принципами забезпечення безпеки у психосфері є:
законність (дотримання норм Конституції України та законодавства України, норм міжнародного права при здійсненні діяльності із забезпечення безпеки психосфери людини);
державний та цивільний контроль за створенням та використанням спеціальних засобів дистанційного впливу на психосферу людини;
державна монополія та відсутність монополії одного відомства на розробку та використання засобів та методів неусвідомлюваного психофізіологічного впливу;
сполучення централізованого управління силами та засобами психофізіологічної безпеки з передачею у відповідності з державним устроєм України частини повноважень у цій галузі органам державної влади на місцях та органам місцевого самоуправління;
обов'язковість ліцензування діяльності, пов'язаної з розробкою, виробництвом, розповсюдженням та застосуванням засобів і методів неусвідомлюваного впливу на психіку людини, а також їх сертифікація;
пріоритетність інтересів особистості при забезпеченні безпеки психосфери людини;
пріоритетність безпеки психосфери перед будь-якими комерційними інтересами;
достатність сил та засобів, що використовується державною системою для забезпечення захисту від неусвідомлюваних деструктивних впливів на психосферу людини;
інформування громадян, організацій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування про наявність джерел загроз психофізіологічній безпеці психосфері людини та заходах, які приймаються для їхньої нейтралізації;
виключність та визначеність випадків, коли застосування неусвідомлюваних впливів на психосферу виправдане (наприклад, в медичних і наукових цілях, в умовах надзвичайних ситуацій і т.ін.);
експертність, наукова обґрунтованість та доступність спеціальної психоекологічної експертизи для виявлення небезпеки та ідентифікації (автентифікації) неусвідомлюваних деструктивних впливів на психосферу людини;
міжнародне співробітництво в галузі забезпечення психо-фізіологічної безпеки.
Потенційні джерела загроз
Загроза інформаційно-психологічній безпеці людини — це сукупність умов та факторів, що викликають деструктивний інформаційний вплив на психіку людей, який створює небезпеку її функціонування в певному місці та часі.
Джерелами загроз інформаційно-психологічній безпеці людини є природні, техногенні, соціальні фактори, розробка, створення та застосування спеціальних засобів, а також діяльність осіб, груп осіб, організацій, що негативно впливають на духовний, душевний та фізичний комфорт — руйнування єдиного інформаційного та духовного простору держави, її культури та традиційних устоїв суспільства та суспільної моралі.
Загрозою інформаційно-психологічній безпеці є монопольне володіння одним відомством силами та засобами впливу на психосферу людини та можливістю маніпулювання суспільною свідомістю.
Потенційні джерела загроз інформаційно-психологічній безпеці:
фізичні особи, що мають, від природи здатність неусвідомлюваного впливу на інших осіб та об'єднання цих осіб;
релігійні та інші езотеричні та окультні групи та організації;
будь-які програми для ЕОМ;
генератори фізичних полів та випромінювань;
природні комплекси та антропогенні зони;
будь-які інформаційно-програмні та аудіо-/відеопродукти, що розповсюджуються каналами суспільного користування;
література та засоби масової інформації, у тому числі такі, які використовують методи нейролінгвістичного програмування.
Загрози інформаційно-психологічній безпеці держави
Основні види загроз інформаційно-психологічній безпеці держави наведені на рис. 4.6.
Основними загрозами інформаційно-психологічній безпеці можуть бути:
руйнування єдиного інформаційного і духовного простору держави, традиційних устоїв суспільства і суспільної моралі;
блокування на неусвідомлюваному рівні свободи волевиявлення людини, прищеплювання їй синдрому залежності;
розробка, створення і застосування спеціальних технічних і програмних засобів для деструктивного впливу на психіку людини;
маніпулювання суспільною свідомістю з використанням засобів масової інформації та спеціальних засобів впливу;
деструктивний вплив на психіку людини геопатогенних і антропогенних зон, генераторів фізичних полів та випромінювань.
Завдання забезпечення інформаційно-психологічної безпеки вирішується з метою ліквідації такого виду загроз як загроза конституційним правам і свободам людини й громадянина в галузі духовного життя та інформаційної діяльності, індивідуальній, груповій та суспільній свідомості, духовному відродженню держави.
До таких загроз відносяться:
протиправне застосування спеціальних засобів впливу на індивідуальну, групову та суспільну свідомість;
дезорганізація та руйнування системи нагромадження культурних цінностей;
девальвація духовних цінностей, пропаганда зразків масової культури, заснованих на культі насильства, на духовних та моральних цінностях, що вступають у протиріччя з цінностями, прийнятими у суспільстві;
зниження духовного, морального та творчого потенціалу населення держави;
маніпуляція інформацією (дезінформування, приховування або спотворення інформації).
До зовнішніх джерел загроз можна віднести:
діяльність іноземних політичних, економічних, воєнних, розвідувальних та інформаційних структур, спрямованих проти інтересів держави в інформаційній сфері;
загострення міжнародної конкуренції за володіння інформаційними технологіями та ресурсами;
діяльність міжнародних терористичних організацій;
розробку рядом держав концепцій інформаційної війни, що передбачає створення засобів небезпечного впливу на інформаційні сфери інших держав.
До внутрішніх джерел загроз можна віднести:
недостатню координацію діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з формування й реалізації єдиної державної політики в галузі інформаційної безпеки;
недостатність нормативної правової бази, що регулює відносини в інформаційній сфері, а також недостатню практику застосування права;
■ недостатню економічну потужність держави;
■ слабкість системи освіти та виховання, недостатню кількість кваліфікованих кадрів у галузі інформаційної безпеки.
Основні завдання державної політики в галузі забезпечення інформаційно-психологічної безпеки
Державна політика в галузі забезпечення інформаційно-психологічної безпеки повинна бути спрямована на виконання наступних завдань:
удосконалення законодавства держави в галузі забезпечення інформаційно-психологічної безпеки населення;
формування державної системи забезпечення безпеки в галузі психосфери;
координація діяльності органів державної влади із забезпечення інформаційно-психологічної безпеки;
формування державної політики у галузі культури, освіти та мистецтва для забезпечення інформаційно-психологічної безпеки людини;
визначення повноважень органів державної влади та органів державного самоуправління в галузі забезпечення інформаційно-психологічної безпеки;
створення ефективної системи контролю за забезпеченням інформаційно-психологічної безпеки;
установлення необхідного балансу між потребами у вільному обміні інформацією в галузі впливу на свідомість та допустимими обмеженнями її розповсюдження;
збереження єдиного інформаційного та духовного простору держави та її культури, традиційних устоїв суспільства та суспільної моралі;
розвиток вітчизняної індустрії засобів захисту, контролю, обробки та дешифрування від деструктивного інформаційно-психологічного впливу;
організація міжнародного співробітництва в галузі забезпечення інформаційно-психологічної безпеки.
Об'єкти інформаційно-психологічного захисту
Об'єктами інформаційно-психологічного захисту людини є стан духовного, душевного та фізичного комфорту людини. Об'єктами захисту можуть також бути умови та фактори, які забезпечують наступне, а саме:
культура, включаючи релігійні та міжнаціональні взаємовідносини;
мовне середовище, соціальні орієнтири, суспільні та соціальні зв'язки, демографічні зрушення;
психофізичні фактори, що проявляються у вигляді фізичних, хімічних та інших впливів природного, антропогенного і техногенного походження;
генофонд народів, що населяють державу.