4.5. Особливі способи та прийоми психологічної війни

Психологічна війна неможлива без широкого використання особливих способів та прийомів впливу, до яких відноситься дезінформування (обман), маніпулювання, розповсюдження чуток і міфів.

4.5.1. Дезінформування

Дезінформування [deception message] — це спосіб психологічного впливу, що полягає в намірі подання противникові такої інформації, яка вводить його в оману відносно справжнього положення справ. Дезінформування включає в себе використання явно фальшивих даних і відомостей. У цьому випадку воно стає обманом.

Заходи з дезінформування повинні здійснюватися за єдиним замислом; з ретельним погодженням пропорцій правди й брехні (при максимальному використанні правдоподібної інформації); з обов'язковим приховуванням справжніх намірів, цілей та завдань, які вирішують війська.

Дезінформування широко застосовується в усіх видах психологічних операцій.

Дезінформування в стратегічних психологічних операціях— це сукупність основних напрямків дезінформування, придатних для використання в стратегічних психологічних операціях:

• уведення в оману майбутнього противника відносно справжнього початку бойових дій та їхнього характеру;

• створення ілюзії підготовки великомасштабних операцій на фальшивих напрямках; широке висвітлення "важкопереборюваних" проблем у формуванні та бойовій підготовці штабів і підрозділів військ;

• "витік" заздалегідь завищених (занижених) даних про перекидання своїх військ на різноманітні операційні напрямки;

• перебільшення негативного впливу кліматичних і побутових умов на морально-психологічний стан військ;

• критика "низької якості" озброєння й техніки своїх військ, їхньої боєздатності;

• значне перебільшення бойових можливостей військ і озброєння противника (для формування невиправданої самовпевненості його командування й особового складу);

• демонстрація по телебаченню відеоматеріалів про хід бойового навчання на "необхідних" операційних напрямках.

Основним інструментом такого дезінформування є засоби масової інформації: преса, радіо, телебачення.

В оперативно-тактичних психологічних операціях основними напрямками дезінформування звичайно є:

• розповсюдження фальшивої інформації про місця дислокації та характер дій своїх військ, їхню професійну виучку, морально-психологічний стан;

• розповсюдження фальшивої інформації про деморалізацію військових частин противника;

• розповсюдження фальшивих наказів, фальшивих розпоряджень, команд і т. ін.

У цьому випадку інструментом дезінформування є переважно радіо й друковані засоби.

4.5.2. Маніпулювання свідомістю

Маніпулювання свідомістю спрямоване на встановлення володарювання над духовним станом людей, керування ними шляхом нав'язування ідей, установок, мотивів, стереотипів поведінки, вигідних суб'єкту впливу. Маніпулювання здійснюється настільки уміло, що його застосування не помічається об'єктом впливу [19, 35, 46, 36]. Виділяють три рівні маніпулювання:

• рівень підсилення існуючих у свідомості людей необхідних маніпуляторові ідей, установок, мотивів, цінностей, норм;

• рівень часткових, малих змін поглядів на ту чи іншу подію, процес, факт, що також здійснює вплив на емоційне й практичне відношення до конкретного вища;

• рівень корінної, кардинальної зміни життєвих установок шляхом повідомлення об'єктові сенсаційних, драматичних, надзвичайно важливих для нього відомостей.

Фахівці психологічної війни вважають, що за допомогою маніпулювання можна досягти швидкої зміни життєвих установок в основному на перших двох рівнях впливу. Кардинальні зміни поглядів однієї людини, групи людей або соціальної спільноти потребують, за їхньою думкою, комплексного впливу на свідомість протягом тривалого часу.

Установлено також, що більш обізнаними людьми важче маніпулювати, тому об'єкту маніпулювання подають сурогат: урізану, скорочену інформацію і тільки таку, що відповідає меті психологічного впливу. Маніпулювання включає ряд способів, деякими з яких є:

• спосіб інформаційного перевантаження;

• спосіб дозування інформації;

• спосіб великої брехні;

• спосіб своєчасної брехні;

• спосіб змішування правдивих фактів із найрізноманітнішими припущеннями, гіпотезами, чутками;

• спосіб зволікання;

• спосіб зворотного удару і т. ін.

При застосуванні способу інформаційного перевантаження повідомляється дуже велика кількість інформації, основну частину якої складають абстрактні розмірковування, непотрібні подробиці, різноманітні дурниці і т. ін. "сміття". В результаті об'єкт не може розібратися у справжній суті проблеми.

При застосуванні способу дозування інформації повідомляється тільки частина відомостей, а решта ретельно приховується. Це призводить до того, що картина реальності спотворюється в ту чи іншу сторону, або взагалі стає незрозумілою.

Спосіб великої брехні ґрунтується на твердженні, що чим нагліша й неправдоподібніша брехня, тим скоріше в неї повірять, головне — подавати її максимально серйозно.

Спосіб своєчасної брехні полягає в повідомленні цілком фальшивої, але надзвичайно очікуваної у даний момент інформації. Чим більше зміст повідомлення відповідає настрою об'єкта, тим ефективніший її результат.

Потім обман розкривається, але за цей час гострота ситуації спадає, або певний процес приймає необоротний характер.

Спосіб зволікання передбачає зволікання з оголошенням по-справжньому важливих фактів до того моменту, коли буде вже пізно будь-що змінити.

Спосіб зворотного удару полягає в тому, що вигадану (вигідну для себе) версію тих або інших подій через підставних осіб розповсюджують у засобах масової інформації, нейтральних по відношенню до обох конфліктуючих сторін. Преса противника зазвичай повторює цю версію, тому що вона вважається більш "об'єктивною", ніж думки прямих учасників конфлікту.