1.1.2. Основні категорії теорії національної безпеки

Визначення теорії національної безпеки та перелік її основних категорій

Теорія національної безпеки [national security theory] — це наука, яка

поєднує в собі прикладні аспекти соціальних, воєнних, гуманітарних, технічних, психологічних, біологічних та інших наук з метою дослідження суті, змісту, методів, форм і засобів забезпечення безпеки особистості, суспільства та держави.

Основними категоріями, які складають зміст теорії національної безпеки, є (рис. 1.1):

• національна безпека;

• національні інтереси;

• об'єкти національної безпеки;

• суб'єкти національної безпеки;

• принципи національної безпеки;

• функції національної безпеки;

• система (складові) національної безпеки;

• загрози національній безпеці;

• характеристика національної безпеки;

• фактори забезпечення національної безпеки;

• форми, методи та засоби забезпечення національної безпеки.

Концепція національної безпеки

Основна ідея теорії та практики забезпечення національної безпеки держави формулюється в концепції національної безпеки.

Концепція [concept, conception] (від лат. conceptio — сприйняття) слугує юридичним актом, який містить керівні принципи та цільові настанови щодо шляхів, засобів та методів захисту життєво важливих інтересів людини, групи, суспільства та держави. Мета концепції національної безпеки — забезпечення єдності принципів формування й проведення державної політики національної безпеки, зокрема, поєднання підходів щодо формування відповідної законодавчої та нормативної бази (наприклад, підготовки доктрин, стратегій, концепцій, державних і відомчих програм у різних сферах національної безпеки); координування загальнодержавних дій щодо забезпечення безпеки на місцевому (регіональному), національному та міжнародному рівнях.

Концепція (основи державної політики) національної безпеки [68] України схвалена Верховною Радою України 16 січня 1997 р. Концепція складається з п'яти частин:

1. Загальні положення й принципи.

2. Національні інтереси України.

3. Загрози національній безпеці України.

4. Основні напрями державної політики національної безпеки України.

Система забезпечення національної безпеки України.

У зв'язку з цим основні категорії національною безпеки можна розглядати в зв'язку їх із діючою концепцією та, виходячи з формулювання узагальненого поняття національної безпеки.

Національна безпека — це стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства й держави від внутрішніх і зовнішніх загроз.

Національні інтереси держави

Національні інтереси держави відображають фундаментальні цінності та прагнення народу, його потреби в гідних умовах життєдіяльності, а також цивілізовані шляхи їх створення й способи задоволення.

Національні інтереси держави та їх пріоритетність обумовлюються конкретною ситуацією, що складається в країні та за її межами.

Пріоритетними національними інтересами демократичної держави є:

• створення громадянського суспільства, підвищення ефективності органів державної влади та місцевого самоврядування, розвиток демократичних інститутів для забезпечення прав і свобод людини;

• досягнення національної злагоди, політичної й соціальної стабільності, гарантування прав титульної (заголовної) нації та національних меншин;

• забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості кордонів;

• створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки;

• забезпечення екологічно та технологічно безпечних умов життєдіяльності суспільства;

• збереження та підвищення науково-технологічного потенціалу;

• зміцнення генофонду народу, його фізичного й морального здоров'я та інтелектуального потенціалу;

• розвиток нації, історичної свідомості та національної гідності;

• розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності громадян усіх національностей, що складають народ держави;

• налагодження рівноправних та взаємовигідних відносин з усіма державами, інтегрування у світову спільноту.

Загрози національній безпеці держави

Загроза [threat] — це можлива небезпека, тобто здатність заподіяти будь-яку шкоду, призвести до будь-якого нещастя.

Стан безпеки визначається характером зовнішніх і внутрішніх загроз. До зовнішніх загроз належать:

• прагнення деяких держав (коаліцій держав) до встановлення свого воєнно-політичного впливу в окремих регіонах світу та їх схильність до розв'язання конфліктів силовими методами;

• існуючі та потенційні осередки локальних війн і збройних конфліктів у безпосередній близькості до кордонів держави;

• можливість підриву стабільності внаслідок порушення режиму нерозповсюдження ядерної зброї, міжнародних домовленостей у галузі обмежень і скорочення озброєнь, якісного та кількісного нарощування озброєнь іншими державами;

• збереження чи створення у регіонах, суміжних із державою, значних угруповань збройних сил інших держав (коаліцій держав), які перевищують їхню оборонну потребу;

• наявність у деяких держав великих арсеналів ядерної та інших видів зброї масового знищення;

• виникнення збройних конфліктів у сусідніх державах, в які може бути втягнута держава;

• порушення прав і свобод людини у сусідніх державах та спровоковані ними некеровані міграційні процеси.

До внутрішніх загроз звичайно відносять:

■ деградацію технологічного та промислового потенціалу;

■ відсутність стабільних воєнно-економічних зв'язків з іншими державами;

• неконтрольоване вивезення капіталу та певної стратегічно важливої сировини за межі держави;

• зростання масштабів корупції в органах державної влади, проникнення в них злочинних елементів, що у свою чергу негативно впливає на військову сферу;

• незаконний експорт озброєнь та новітніх технологічних розробок.

Основні можливі загрози національній безпеці держави проявляються у найбільш важливих сферах її життєдіяльності: політичній, економічній, соціальній, військовій, екологічній, науково-технічній, інформаційній.

У політичній сфері:

• посягання на конституційний лад і державний суверенітет;

• втручання у внутрішні справи з боку інших держав;

■ наявність сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та у певних політичних сил;

• масові порушення прав громадян у державі та за її межами;

• загострення міжетнічних і міжконфесійних відносин;

• порушення принципу розподілу влади;

• невиконання чи неналежне виконання законних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування;

• відсутність ефективних механізмів забезпечення законності, правопорядку, боротьби із злочинністю, особливо її організованими формами, та тероризмом.

В економічній сфері:

■ неефективність системи державного регулювання економічних відносин;

• наявність структурних диспропорцій, монополізму виробників, перешкод установленню ринкових відносин;

• невирішеність проблеми ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн;

• економічна ізоляція держави від світової економічної системи;

• неконтрольований відплив за межі держави інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів;

• криміналізація суспільства, діяльність тіньових структур.

У соціальній сфері:

• низький рівень життя та соціальної захищеності значних верств населення, наявність великої кількості громадян працездатного віку, не зайнятих у суспільно корисній діяльності;

• суспільно-політичне протистояння окремих соціальних верств населення або регіонів держави;

• падіння рівня здоров'я населення, незадовільний стан системи його охорони;

• тенденції моральної та духовної деградації у суспільстві;

■ неконтрольовані міграційні процеси в країні.

У воєнній сфері:

• посягання на державний суверенітет та територіальну цілісність держави;

• нарощування поблизу кордонів держави угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;

• воєнно-політична нестабільність та конфлікти в сусідніх країнах;

• можливість застосування проти держави ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення;

• зниження рівня боєздатності Воєнної організації держави;

• політизація силових структур держави;

■ створення та функціонування незаконних збройних формувань.

В екологічній сфері:

• значне антропогенне порушення та техногенна перевантаженість території держави, негативні наслідки екологічних катастроф;

• неефективне використання природних ресурсів, широкомасштабне застосування екологічно шкідливих та недосконалих технологій;

• неконтрольоване ввезення екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів;

• негативні екологічні наслідки оборонної та військової діяльності.

В науково-технологічній сфері:

• невизначеність державної науково-технологічної політики;

• відплив інтелектуального та наукового потенціалу за межі держави;

• науково-технологічне відставання від розвинених країн;

• зниження рівня підготовки висококваліфікованих наукових та інженерно-технічних кадрів.

В інформаційній сфері:

• невиваженість державної політики та відсутність необхідної інфраструктури в інформаційній сфері;

• повільність входження у світовий інформаційний простір, брак у міжнародного співтовариства об'єктивного уявлення про державу;

• інформаційна експансія з боку інших держав;

• витік інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави;

• запровадження цензури.

Об'єкти національної безпеки

Головними об'єктами національної безпеки є:

• громадянин — його права й свободи;

• суспільство — його духовні та матеріальні цінності;

• держава — її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканість кордонів.

Принципи забезпечення національної безпеки

Основними принципами забезпечення національної безпеки є:

• пріоритет прав людини;

• верховенство права;

• пріоритет договірних (мирних) засобів у вирішенні конфліктів;

• адекватність заходів захисту національних інтересів реальним та потенційним загрозам;

• демократичний цивільний контроль за воєнною сферою, а також іншими структурами в системі забезпечення національної безпеки;

• додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави, їх взаємна відповідальність;

• чітке розмежування повноважень органів державної влади.

Методи та засоби забезпечення національної безпеки

Реалізація принципів забезпечення національної безпеки можлива за рахунок створення системи безпеки, основним функціями якої повинні стати:

• виявлення й прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз життєво важливим інтересам об'єктів безпеки;

• здійснення комплексу оперативних та довготривалих заходів щодо попередження й нейтралізації загроз;

• створення й підтримання у готовності сил та засобів забезпечення національної безпеки у повсякденних умовах або при надзвичайних ситуаціях;

• здійснення системи заходів щодо нормального функціонування об'єктів безпеки в регіонах, які постраждали в результаті виникнення надзвичайної ситуації;

• участь у заходах із забезпечення безпеки за межами держави згідно з міжнародними договорами й угодами, що укладені даною державою.

Національна безпека держави досягається шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих доктрин, стратегій, концепцій і програм у таких сферах як політична, економічна, соціальна, воєнна, екологічна, науково-технологічна, інформаційна тощо.

Конкретні засоби й шляхи забезпечення національної безпеки держави обумовлюються пріоритетністю національних інтересів, необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру й масштабам загроз цим інтересам, і ґрунтуються на засадах правової демократичної держави.

Характеристики національної безпеки

До числа найважливіших характеристик національної безпеки відносяться її риси, які є основними показниками зовнішнього і внутрішнього аспектів національної безпеки і виступають необхідними умовами або вимогами її існування та збереження.

Зовнішній аспект національної безпеки характеризують такі риси:

• національний суверенітет;

• національна незалежність;

• національні особливості;

• територіальна цілісність;

• непорушність кордонів;

• державна могутність тощо.

Внутрішній аспект національної безпеки характеризують такі риси:

• прогресивність національного розвитку;

• політична стабільність;

• демократичний плюралізм;

• національна єдність;

• національна злагода;

• соціальна справедливість;

• суспільне благополуччя тощо.