Частина I Сучасні основи інформаційної безпеки держави

Розділ 1

ОСНОВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

1. Основні поняття національної безпеки

1. Визначення національної безпеки

Безпека [security, safety] — стан, при якому кому-небудь, чому-небудь не загрожує небезпека будь-якого виду, існує захист від небезпеки.

Національна безпека [national security] — це категорія політичної науки (політології), яка характеризує стан соціальних інститутів, що забезпечує їхню ефективну діяльність для підтримки оптимальних умов існування особистості та суспільства. Вона відображає зв'язок безпеки з нацією [23].

Нація [nation] (від лат. natio — народ, плем'я) — це стійка історична спільність людей, що визначається соціальними зв'язками певної формації і характеризується специфічними етнічними рисами, зумовленими особливостями економічного і культурного розвитку, спільністю території, мови, побуту, традицій і звичаїв, а також відображенням цих факторів у суспільній свідомості і суспільній психології.

В цьому плані національна безпека характеризує стан нації як цілісної системи, що включає суспільні відносини і суспільну свідомість, інститути суспільства, їхню діяльність, які сприяють або шкодять реалізації національних життєво важливих інтересів у конкретній обстановці, що склалася історично.

Життєво важливі інтереси — сукупність потреб, задоволення яких надійно забезпечує існування і можливості прогресивного розвитку особистості, суспільства і держави.

Особистість [personality] — це людина як суб'єкт відносин і свідомої діяльності. До життєво важливих інтересів особистості відносяться, насамперед, права і свободи людини і громадянина, в тому числі інформаційні.

Суспільство [society] — це сукупність форм сумісної діяльності людей, що утворилися в процесі історичного розвитку. Життєво важливі інтереси суспільства зв'язані зі створенням і розвитком вільного, гуманного, високоосвіченого, гармонійного суспільства, заснованого на принципах демократії, бережливого відношення до своїх традицій і національного надбання, суспільства, що підтримує і всіляко охороняє основний свій осередок — сім'ю.

Держава [State, country, nation] — сукупність офіційних органів влади в тій чи іншій країні, основний заклад і спосіб політико-правової організації життя суспільства на чолі з одноосібним або колективним правителем, органами виконавчої та інших видів влади і вертикальною системою управління, за допомогою якої здійснюється влада, охороняється існуючий лад, забезпечується нормальне життя людей.

Устрій держави оформлюється і закріплюється в конституції [42] і відповідних нормах права. Основні ознаки держави:

• наявність особливої системи органів і закладів (механізм), що здійснюють владні функції (внутрішні і зовнішні);

• право, що закріплює певну систему норм, санкціонованих державою;

• певна територія з населенням, на яку розповсюджується юрисдикція даної держави.

Життєво важливі інтереси держави базуються на принципах сильної держави, її територіальної цілісності, незалежності і суверенітету.

Як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз національна безпека держави є необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей.