70. Проаналізуйте явище соціальної ексклюзії.

У західних країнах соціальне виключення (чи соціальна ексклюзія) як наукова проблема досліджується вже досить давно, оскільки соціальне виключення пов’язане з аналізом проблем дискримінації та обмеженого доступу до джерел підвищення добробуту та основних механізмів інтеграції в умовах постіндустріального суспільства. Як самостійний предмет дослідження соціальне виключення знайшло відображення в роботах П. Абрахамсона, У. Бека, З. Баумана, Ф. Бородкіна, П. Стробела, Н. Тихонової. Стосовно українського суспільства чи постсоціалістичних країн спеціальні дослідження з проблем соціального виключення майже відсутні, хоча сьогодні й економісти, й соціологи наголошують на зростаючій актуальності цього напряму в комплексному дослідженні суспільства.

Одностайності щодо визначення самого поняття “соціальне виключення” не дійшли навіть його західні дослідники, а в галузевих словниках, у тому числі англомовних, сам термін з’явився порівняно недавно. У західній економічній теорії принцип виключення посідає певне місце в теоріях перерозподілу благ у суспільстві і є “процедурою, у результаті якої споживач “виключається” з числа покупців товару через те, що він готовий заплатити за нього суму меншу, ніж ринкова ціна” . Соціологи також акцентують увагу на економічній сутності поняття і визначають виключення як “спосіб зведення бар’єрів, за допомогою яких професійні групи намагаються протидіяти представникам інших груп в отриманні тих чи інших привілеїв та переваг”, хоча серед робіт останніх є приклади надання протилежній категорії — принципу включення — ролі однієї з політичних передумов інтеграції суспільства.

Найчастіше соціальне виключення розуміють як часткове або повне вилучення індивідів чи соціальних груп із соціальної структури суспільства й суспільних процесів, створення умов, які не дозволяють цим індивідам чи групам відігравати в суспільстві значущу роль. При цьому було б помилкою вважати, що до соціально виключених належать тільки представники так званих найнижчих щаблів суспільства. Соціально виключеними слід визнавати всіх тих, чиє життя визначається ступенем байдужості та жорсткістю контролю з боку інших груп суспільства, а не особистим вибором. Необхідні блага для цієї групи формуються за залишковим принципом, а інтереси враховуються лише в тому випадку, коли їх подальше ігнорування загрожує існуванню суспільства.

Характерні риси соціального виключення:

• низькі рівні споживання та доходу індивідів чи груп;

• обмежений доступ до суспільних механізмів підвищення добробуту;

• переважно пасивний тип взаємодії з суспільством.

71. Розкрийте суть нерівностей в освіті в модерному соціумі.

Идеал равенства сопровождает человечество на протяжении тысячелетий.

Сфере образования неизменно отводится в проблеме равенства особое место. Нельзя не думать о справедливости распределения возможностей, предоставляемых обществом в области образования — возможностей учиться, получать знания, квалификацию.

Кроме того, образование, квалификация, специальности — не только (пожалуй,

зачастую и не столько) самоценность, но и инструмент, способ достижения целей, капитал для инвестирования. В этом инструментальном (или, может быть, утилитарном) смысле получение возможностей в сфере образования означает доступ в дальнейшем к другим общественным благам.

Различия в реальных возможностях выходцев из элиты и из низов получили убедительные научные доказательства. Противоречие между декларируемым равенством прав на получение образования и существующим в действительности социальным расслоением в образовательной сфере правомерно рассматривается как проблема социетального характера. Существенность и актуальность этой проблемы проявляются в нескольких взаимосвязанных аспектах. Она непосредственно затрагивает вопросы демократии и неравенства, которые неизменно оказываются связанными с институтом образования в силу выполняемых им функций: ведь получение возможностей в сфере образования в значительной степени обусловливает социальную мобильность. Эта проблема весьма значима также в плане использования интеллектуального потенциала общества. Привлекательность образования для молодежи, ее устремления в этой сфере, реальная доступность образования для выходцев из разных социальных групп, по сути, предопределяют завтрашний уровень образования населения, численность и качество квалифицированных работников в будущем, что играет важнейшую роль с точки зрения современных тенденций мирового развития.

Проблема непосредственно связана и с тем, что называется социальным

самочувствием населения. В сфере образования закладывается основа для дальнейших различий в жизненных путях «сильных» и «слабых» групп. Соотношение ожиданий, ориентаций, планов, с которыми молодые люди входят в самостоятельную жизнь, и реальности, обусловливающей ограничения их действительных достижений, дает оценку индивидом места в жизни, которое определило ему общество, справедливости или несправедливости того, как

сложилась жизненная карьера в тех обстоятельствах времени и места, которые уготовила ему судьба. Осознание невозможности достичь желаемого статуса, намеченного жизненного стандарта, заниматься любимой профессиональной деятельностью неминуемо вызывает перманентную неудовлетворенность человека своим положением. У молодых людей укрепляется убеждение, что их интересы ущемлены, что они в социальном, экономическом плане отброшены на обочину жизни. В итоге молодежь становится идеальным объектом манипуляций, включая политические; она оказывается не субъектом общественной жизни, а средством, орудием, материалом для тех или иных сил.