7. Тлумачення, кваліфікація та конфлікт кваліфікацій в міжнародному приватному праві

8. Правовий статус фізичної особи в міжнародному приватному праві

9. Правовий статус юридичної особи в міжнародному приватному праві

10. Правовий статус держави як суб’єкта міжнародного приватного права

11. Правове регулювання міжнародних перевезень автомобільним транспортом.

12. Правове регулювання міжнародних перевезень повітряним т транспортом.

13. Право власності у МПрП. Право власності іноземців та іноземних юридичних осіб на землю

14. Правове регулювання міжнародних перевезень залізничним транспортом.

15. Принципи МПрП

16. Колізійно-правове регулювання зовнішньоекономічних договорів.

17. Міжнародний цивільний процес. Загальна характеристика та особливості.

18. Визначення міжнародної підсудності у міжнародному цивільному процесі

19. Міжнародних комерційний арбітраж

20. Поняття міжнародних сімейних відносин та особливості їх регулювання в Україні

21. Колізійно-правове регулювання сімейних відносин, ускладнених іноземним елементом.

22. Усиновлення, ускладнене іноземним елементом

Регулювання усиновлення є, мабуть, центральним моментом у захисті прав дітей [11].  З того, що іноземним елементом у відносинах усиновлення є суб'єкт, випливає, що основними колізійними прив'язками в області відносин усиновлення є [12]:  а)закон громадянства усиновителя.  б) закон громадянства особи, у відношенні якого встановлюється або скасовується опіка або піклування. 

23. Правове регулювання деліктних зобов’язань у мПрП

Характер міжнародно-правових деліктів у приватній сфері отримують ті з них, що так чи інакше пов’язані більше ніж з одним правопорядком. Так, зобов’язання із заподіяння шкоди має зв’язок більше ніж з одним правопорядком, коли:

а) підстава деліктного відношення (протиправна шкода) проявляється у декількох державах;

б) хоча б один із суб’єктів деліктних відносин – іноземець;

в) дія делінквента, що породжує обов’язок відшкодувати заподіяну шкоду, простирається в іноземну правову сферу;

г) предмет деліктних відносин (у зобов’язальних майнових відносинах) пошкоджується в умовах іноземного правопорядку;

д) суб’єктивне право потерпілого і юридичний обов’язок делінквента виникають в одних державах, а реалізуються в інших;

е) права третіх осіб обговорюються за законодавством іноземної держави;

ж) право на відшкодування шкоди є похідним від договірних відносин сторін чи від інших преюдиціальних фактів, що обговорюються за іноземним правом (договір страхування, договір найму, угода про звільнення делінквента від обов’язку відшкодувати шкоду і т.д.);

з) справа про відшкодування шкоди розглядається в іноземному суді

Складні з точки зору правового регулювання бувають випадки, які отримали у науковій літературі назву “транскордонні делікти”. Останні характеризуються тим, що дія має місце в одній країні, а її наслідки проявляються в іншій.

Для конкретного визначення статуту деліктного зобов’язання діють прив’язки колізійних норм деліктного права. Вони безпосередньо вказують на право певної країни, за яким слід вирішувати спірні питання деліктного зобов’язання у сфері міжнародного приватного права.

У сфері деліктних зобов’язань міжнародного приватного права основною, найбільш розповсюдженою прив’язкою, яка наближається до звичаєвої, має довгу історію практичного застосування і повсюдного закріплення як на рівні національного законодавства, так і на рівні міжнародних угод, є прив’язка до закону місця вчинення делікту – lex loci delicti commissii.

Такою альтернативою за допомогою описаного рішення фактично стали дві нові для деліктного права колізійні принципи – теорія “найбільш тісного зв’язку” і теорія “аналізу інтересу”.

Крім того, для цілей урахування інтересів потерпілого в деяких законодавствах встановлюється можливість його автономії волі, яка означає, що потерпілий може у законодавчо-визначених межах самостійно здійснити вибір права для відшкодування шкоди, яка йому завдана. 

24. Трудові відносини у мПрП

Причинами міграції є:

пропозиція робочої сили;

одержання освіти або навчання;

возз’єднання сімей;

наслідки військових дій;

зміна характеру політичного устрою держави. 

Унаслідок міграції на території кожної держави світу створюються більші або менші прошарки іноземних громадян, які постійно або тимчасово знаходяться на території даної держави й вступають у трудові відносини з місцевими роботодавцями. При виникненні трудових відносин постає питання – праву якої держави повинні підкорятися ці відносини?

Завданням трудової підгалузі права є створення норм та нагляд за їхнім виконанням. Міжнародне трудове право вирішує глобальні завдання – яким чином сприяти розвитку трудового законодавства у напрямку зрівняння національних й міжнародного законодавства. А міжнародне приватне право вирішує питання право якої держави слід застосовувати?

На мігрантів дія національного законодавства не розповсюджується. Мігранти одержують спеціальний статус: в одних до них застосовується національне законодавство, в інших – судове.

 

Для трудових правовідносин виділяють дві колізійні прив’язки:

закон держави місця роботи ("lex loci laboris”) – створює національний рівень щодо мігрантів;

закон держави, яка направила робітника на працю ("lex loci delegationis”).

 

За специфікою трудової діяльності деякі мігранти змушені виконувати свою роботу не в одній державі, а в декількох. У таких випадках застосовуються наступні прив’язки:

закон місця знаходження роботодавця;

закон прапора. 

Ці дві прив’язки застосовуються як додаткові.

Стаття 43 Конституції України:

"Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки й перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом”.

Правовий режим іноземців залежить від їхньої категорії, на які законодавство тієї чи іншої держави розділяє іноземців:

біженець;

іноземці – Закон "Про правовий статус іноземців” (1994):

особи без громадянства;

іноземні громадяни – стаття 83 Закону: "Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України”;

тимчасово прибулі – стаття 83 Закону: "Іноземці, які іммігрували в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування”.

Закон не містить колізійного регулювання, через що виникають труднощі.

Щодо питання українців за кордоном, то коли існує договір України про взаємодопомогу – питань не виникає.