1. Народногосподарське значення галузі. 2. Біологічні особливості та індиві-

дуальний розвиток риби. 3. Представники сучасної полікультури тепловодного

рибництва. 4. Господарсько-біологічні особливості коропа, білого і строкатого

товстолобиків, білого амура. 5. Типи та групи рибницьких ставів. 6. Класифіка-

ція та характеристика ставів повносистемного рибницького господарства. 7. Від-

творення коропа. 8. Технологія підрощування личинок. 9. Отримання потомства

рослиноїдних риб. 10. Технологія вирощування цьоголітків. 11. У чому суть ви-

рощування товарної риби за дво-, трирічного циклів, безперервної та випасної

технологій? 12. Як розраховують щільність посадки риби у нагульних ставах?

13. Транспортування риби. 14. Вимоги державного стандарту до живої риби.

15. Первинна обробка риби та зберігання її. 16. Особливості виробництва риби в

особистих підсобних і фермерських господарства ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА

ПРОДУКЦІЇ БДЖІЛЬНИЦТВА

12.1. Значення бджільництва, стан галузі

та організація пасіки

Історично бджільництво в Україні було важливим промислом.

Ще за часів Київської Русі на її території було близько 50 млн

бджолиних сімей, приблизно така кількість сімей сьогодні налічу-

ється в світі. Наша держава входить до першої п’ятірки як за чисель-

ністю бджолиних сімей (близько 3 млн), так і виробництвом про-

дукції. За даними ФАО, у 2002 р. у світі було вироблено 1270 тис. т

меду, що порівняно з середніми показниками 1989 – 1999 рр. збіль-

шилося на 87 тис. т. Найбільше меду виробляють такі країни, як

Китай (258 тис. т), США (90), Аргентина (85), Україна (60), Туреч-

чина (60), Російська Федерація (55), Мексика (55), Індія (52), Кана-

да (33), Іспанія (32 тис. т). Україна також може пишатися своїми

здобутками і в науковій сфері. Саме наш співвітчизник П.І. Проко-

пович у 1814 р. розробив перший у світі вулик, який надав змогу

розширити знання з біології життя бджіл, розробити сучасні техно-

логії отримання продукції бджільництва.

Сучасне бджільництво є важливою галуззю сільського господар-

ства. Його значення не обмежується лише виробництвом і отриман-

ням прибутків від реалізації меду та іншої продукції. У живій при-

роді, завдяки запиленню ентомофільних рослин, медоносні бджоли

стали важливим елементом підтримання встановлених багатосто-

ронніх зв’язків у тваринному і рослинному світі. Запилення бджо-

лами посівів і насаджень сільськогосподарських культур сприяє

підвищенню врожайності їх. Зростає значення бджіл і як живого

індикатора навколишнього середовища.

Пасіка — земельна ділянка, на якій розміщують вулики з бджо-

лами разом з будівлями з необхідним обладнанням та інвентарем.

Якщо в господарстві кілька пасік (бджільницька ферма), то на одній

із них улаштовують центральну базу, де зосереджують основні тех-

нологічні процеси — переробку воскової сировини, зберігання про-

дукції й матеріалів для виготовлення та ремонту вуликів тощо.

З усієї пасічної території відокремлюють майданчик для вуликів

(точок). Він має добре прогріватися сонцем, бути захищеним від

вітрів.

12. Розділ 12

448

Технологія виробництва продукції бджільництва

Розташовують його на відстані не ближче ніж 500 м від шосей-

них доріг, високовольтних ліній, водойм і 1 км — від тварин-

ницьких приміщень та переробних підприємств. Територію стаціо-

нарної пасіки огороджують суцільним, не нижче ніж 2,5 м парка-

ном, обсаджують плодовими деревами і кущами.

Розмір точка визначають залежно від способу розміщення вули-

ків, враховуючи, що на одну сім’ю потрібно 20 – 40 м2 площі. Вулики

встановлюють на підставках не нижче ніж 30 см від землі льотками

на південь або південний схід, з незначним нахилом уперед, на від-

стані 6 м один від одного і не менше ніж 4 м між рядами. Перед

льотками створюють санітарні майданчики розмірами 0,5 × 0,5 м. З

виробничих приміщень на території точка споруджують пасічний

будинок, стільникосховище, а в разі потреби — зимівник. На кожній

пасіці мають бути резервні вулики (10 – 15 % загальної чисельності

бджолиних сімей) і стільникові рамки (не менш як 30 % загальної

кількості рамок).

Під час обслуговування пасік використовують інвентар та облад-

нання загального призначення — пасічний димар, пасічні стамеску

і ніж, скриньку-табурет, переносні ящики, лицеві сітки тощо.

Для отримання продукції застосовують медогонки, воскотопки,

пилковловлювачі, а для перевезення бджолиних сімей — переваж-

но автомобільний транспорт.

В Україні найбільшого поширення набули вулики таких систем,

як український, стандартний 20-рамковий лежак і багатокорпус-

ний. Вони повинні відповідати умовам життя бджолиної сім’ї і бути

зручними в роботі.

Український вулик має 20 вузьковисоких рамок розміром