6. Вимоги охорони праці до виробничих і санітарно-побутових приміщень.

Плануючи тваринницькі будівлі (корівники, свинарники та ін.), слід передбачати приміщення для обслуговуючого персоналу — душові, санвузли, розміщуючи їх у місцях, які найменше піддаються впливові шкідливих нечистот.

На кожного робітника повинно припадати не менше 15 м³ об'єму і 4,5 м² площі приміщення, а мінімальна висота від підлоги до перекриття має становити для виробничих приміщень не менш як 3,2 м ;туалетів, кімнат для умивання і гардеробних — не менш як 2,4 м; адміністративно-конторських — не менш як З м.

Щоб не було зайвих тепловитрат у зимовий час, усі зовнішні виходи з будівель повинні мати тамбури з двома дверима або установки, які утворюють по­вітряні теплові завіси. Усі будівлі повинні мати освіт­лення і вентиляцію, системи опалення і захисту від прямої дії сонячних променів крізь світові прорізи.

Стіни будівель повинні легко очищатися від пилу і бути достатньо теплостійкими, щоб на внутрішніх поверхнях не конденсувалася волога і не сорбувалися шкідливі речовини. Поверхні стін, стелевих перекрит­тів та інших конструктивних елементів потрібно фар­бувати в такі кольори, які відповідають вимогам виробничої естетики. Підлоги у будівлях повинні бути рівними, гладенькими, але не слизькими і мати малу теплопровідність. Вони не повинні руйнуватися під дією тепла, вологи, механічних ударів і дезінфікую­чих речовин.

Приміщення для відпочинку в робочий час влаш­товують з розрахунку 0,2 м² на одного працюючого у найбільш численній зміні, але площею не менш як 18 м². Ці приміщення треба розташовувати не далі як на 75 м від робочих місць і обладнувати умивальни­ками, забезпечувати питною водою та електричними кип'ятильниками. На всіх тваринницьких фермах (комплексах) повинні бути обладнані душові з розрахунку одна сітка на 5 чо­ловік або 4 жінки. Біля душових повинні бути облад­нані приміщення для переодягання. Приміщення осо­бистої гігієни жінок передбачається, коли у найбільш численній зміні працює 15 і більше жінок. Це примі­щення, як правило, влаштовують поряд з жіночим ту­алетом і з розрахунку 0,02 м² площі на одну жінку, але загальною площею не менш як 4 м².

Влаштування та утримання польових станів регла­ментується спеціальними санітарними вимогами, за­твердженими Головною санітарною інспекцією. Як відомо, у господарствах будують два типи польових станів: постійні, де в період польових робі трактористи та інші робітники проживають тривалий час, і тимчасові. Постійні польові стани будують затвердженими проектами, що включають житлові приміщення, невеликі майстерні, навіси для зберігання машин, склади для пального і мастил, кухні, колодязі тощо. При плануванні і будівництві таких станів слід суворо додержувати санітарних норм. На польовому стані потрібно мати лазню або душові, приміщення для приготування їжі, їдальню з відділенням для вмивання. Виробничі й побутові приміщення на польовому стані повинні бути забезпечені доброякісною питною водою. На всіх робочих ділянках і в побутових приміщеннях повинні бути встановлені бачки з кришками, які щільно закриваються, із кранами для відбору води. На території польового стану не можна залишати сміття, харчові відходи. Для цього не ближче як за 30 м від будівель треба влаштовувати ями для сміття і вбиральні. Відходи виробництва, не придатні для використання, треба видаляти за межі польового стану або знищувати. Територія стану повинна бути озеленена. У приміщеннях польового стану і на його території слід суворо додержуватися всіх протипожежних вимог.