3.Особиста гігієна працівників ферм.

Дуже важливо для запобігання професійним захворюванням додержувати правил особистої гігієни. Усі особи, що поступають на роботу в тваринництві по догляду за тва­ринами, у тому числі й при роботі на пунктах штучно­го осіменіння тварин, повинні попередньо пройти ме­дичний огляд. Надалі всі працівники тваринництва мають проходити профілак­тичний медогляд один раз на квартал, а доярки — один раз на місяць. Крім того, усі працівники тва­ринництва повинні 1—2 рази на рік проходити диспансерний медичний огляд з обов'язковим обстежен­ням на туберкульоз і бруцельоз, а також регулярно у строки, встановлені місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби, обстеження на гельмінти.

Особи, які мають захворювання легень, шлунково-кишкові хвороби (дизентерія, сальмонельози, тенієдози та ін.), хвороби шкіри, до роботи на тваринни­цьких фермах, особливо на молочно-товарних, не допускаються. Тому вимоги органів санітарного і ветеринарного нагляду щодо звільнення з роботи обслуговуючого персоналу ферм у зв'язку з хвороба­ми та через відсутність документів про медичний огляд і про обстеження є обов'язковими для керівників молочних та інших ферм господарств.

Чистота — одна з основних вимог особистої гігієни. Усі працівники ферм і пунктів штучного осіменіння забезпечуються спеціальним і санітарним одягом відповідно до «Норм безплатної видачі спецодягу й запобіжних пристосувань». Як у лабораторії пункту штучного осіменіння, так і на фермах у завідуючої повинен бути додатковий комплекс спеціального та санітарного одягу. Санітарний одяг і взуття одягають тільки на період роботи, а після її закінчення знімають і зберігають у спеціальних шафах, які повинні утримуватись у бездоганній чистоті. Відповідальність за встановлення шаф несе бригадир, а контроль за виконанням вимог покладається на адміністрацію, ветеринарних спеціалістів і медичний персонал. Носити санітарний одяг і взуття після роботи за межами робочих приміщень категорично забороняється. Кож­ний працівник раніше, ніж приступити до роботи, по­винен одягти санітарний одяг. Змінювати його слід у міру забруднення, але не менш як 2—3 рази на тиж­день. Після закінчення роботи спецодяг знімають і вішають у спеціальні шафи, а руки миють з милом і дезинфікують. Санітарний одяг є власністю кол­госпів і радгоспів, тому користуватися ним можна тільки в умовах виробництва. Кожний комплект са­нітарного одягу закріплюють за певною особою. Не можна зберігати санітарний одяг разом з особистим верхнім одягом. Для перевірки чистоти рук і санітар­ного одягу органи санітарного нагляду періодично проводять дослідження змивів з них.

При поганому самопочутті, підвищенні температу­ри, появі гнійничкових захворювань шкіри, порізів та опіків робітники повинні негайно повідомити завідую­чого фермою, санітарний пост і лікаря, а після ме­дичного огляду, досліджень або лікування показати особисту медичну книжку завідуючому молочною фермою. Завідуючий молочною фермою зобов'язаний забезпечити всіх працівників ферми особистими ме­дичними книжками і організовувати регулярне прове­дення медичних обстежень працівників ферми, занят­тя по вивченню санітарних заходів, вести журнал облі­ку вказівок і пропозицій державних органів санітарно-епідеміологічної служби та ветеринарного нагляду. Регулярне проведення санітарного дня на фермі і в лабораторіях пункту штучного осіменіння також сприяє підтриманню на належному рівні виробничої санітарії та особистої гігієни працівників ферм, змен­шенню появи різних професійних захворювань.

Для профілактики професійних захворювань і своєчасного виявлення їх на кожній фермі мають бути організовані санітарні пости. Вони повинні стежити за додержанням чистоти і порядку на фермі, за виконанням усіма працівниками ферм правил осо­бистої гігієни, проводити профілактичну роботу з охорони здоров'я тваринників, контролювати прове­дення серед працівників ферм медичних оглядів. В санітарному посту має бути аптечка для подання першої долікарської допомоги.

Спеціалізація тваринництва та удосконалення його технології сприяють запобіганню різним професійним захворюванням, але при цьому не усувають необ­хідності проведення санітарно-гігіенічних і санітарно-технічних профілактичних заходів.