2. Гігієна праці і правила особистої гігієни працівників тваринництва.

Концентрація і спеціалізація тваринництва, будівництво промислових комплексів з новою технікою і прогресивною технологією значно полегшили працю і змінили її характер. Проте комплексна механізація ферм вносить нові елементи у трудовий процес тваринників: підвищився темп праці, збільшилось нервово-емоційне напруження людей, що обслуговують велику кількість тварин. Разом з мікрокліматичними факторами великого значення в тваринництві набувають нові біологічні, хімічні та фізичні фактори і їх взаємодія. Там, де розміщена велика кількість тва­рин на порівняно невеликій площі, можливе швидке поширення великої кількості збудників хвороб, шкідливих для здоров’я людей. Якщо не проводити загальну і спеціальну профілактику, можуть виникнути не тільки професійні, а й спільні для людини і твари­ни хвороби. Скупченість тварин на великих фермах призводить до забруднення повітря водяною парою, вуглекислотою, аміаком, до значного бактеріального забруднення приміщень, коли в 1 м³ повітря може бути 1,5-2 і більше мільйонів мікробних тіл. Разом з незаразною мікрофлорою в повітрі приміщень може міститися й збудники антропозоонозів. В умовах значного забруднення повітря приміщень шкідли­вими газами, особливо аміаком, навіть нехвороботворні мікроорганізми можуть спричинити захворювання людей.

У повітрі тваринницьких приміщень і кормоцехів є також велика кількість пилу і мікроскопічних гриб­ків та плісняви. Ця бактеріальна і грибкова флора може викликати в людей і алергічні захворювання. Враховуючи бактеріальне і пилове забруднення по­вітря на фермах, потрібно в кожному приміщенні (корівнику, свинарнику, телятнику, пташнику) мати крім добре обладнаної системи вентиляції і каналізації рукомийники з чистою водою ідезрозчинами для рук, мило, рушники. При вході у приміщення слід класти дезкилимок для ніг.

Працівники ферм зобов'язані щодня після роботи приймати душ.

Проте оздоровлення умов праці на тваринницьких комплексах і фермах залежить не лише від зовніш­нього середовищаа. Для цього потрібно механізувати усі трудомісткі процеси в тваринництві і впорядкува­ти режим праці і відпочинку, особливо на фермах великої рогатої худоби. Умови праці доярок значною мірою залежать від прийнятого на фермі розпорядку дня. Тепер найбільш прогресивною є робота доярок у дві зміни, при якій забезпечується 8-годинний робо­чий день, що проходить в один етап. Для профілактики професійних захворювань по­трібно, щоб у корівнику була в достатній кількості тепла вода (для миття годівниць, коренебульбопло­дів, підмивання вим'я і миття рук). Це важливо особ­ливо взимку, щоб запобігти утворенню тріщин на руках у доярок. Догляд доярок за руками має важ­ливе значення. Взимку за межами приміщення вони повинні носити теплі рукавиці, перед сном змащувати кисті рук і пальці 2%-ною саліциловою маззю або вазеліном чи ланоліном; перед початком роботи ста­ранно мити руки й витирати їх рушником насухо. Хоч на багатьох фермах тепер застосовують комплексну механізацію виробничих процесів, проте є ще ферми на яких доїння корів проводиться вручну, що потре­бує великих фізичних зусиль. Так, для стискання дійок витрачається м'язове зусилля 15—20 кг. За 1 хв до­ярка робить від 90 до 140 стискань, а за робочий день — 40—50 тис. Це стомлює м'язи плеча, перед­пліччя і особливо кисті рук і може призвести до та­ких хвороб, як міозит, вагініт, тендовагініт, неврит, иевроміозит та ін. Щоб запобігти цьому, слід застосо­вувати теплі ванночки для рук з водного розчину іміаку і робити масаж (самомасаж) їх (мал. 5, 6). Процедури доцільно проводити перед ранковим і ве­чірнім доїнням. Спочатку масаж роблять під керів­ництвом медичного працівника, а потім самостійно. Доярки повинні суворо додержувати правил осо­бистої гігієни, систематично мити руки, змащувати подряпини і садини антисептичними розчинами, но­сити спецодяг, при доїнні — санодяг. Категорично за­бороняється в тваринницьких приміщеннях приймати їжу. У приміщеннях для корів, первинної обробки ї зберігання молока не дозволяється курити і зберігати гостропахучі речовини. Дояркам та іншим працівни­кам ферм забороняється закріплювати санітарний і спеціальний одяг булавками й голками, зберігати у ки­шенях булавки, дзеркальця та інші предмети особи­стого туалету, бо вони можуть потрапити в молоко і корм для тварин.

На великих молочних фермах кожна зміна робіт­ників при вході на територію молочної ферми повинна проходити старанну обробку в санпропускнику (знімати особистий одяг і після приймання душу надіва­ти санітарний одяг і взуття). Для підтримання доброго здоров'я тваринників, особливо доярок, велике значення має організація на фермах медичних про­філакторіїв, де розміщують індивідуальні шафи для санітарного одягу, фізіотерапевтичне обладнання і лампи «Солюкс», «Інфраруж», ртутно-кварцові. Крім того, у профілакторії повинні бути тазики для прийо­му теплих ванночок, душові, аптечки. У профілакто­рії також є журнал проведення фізіотерапевтичних процедур, популярна медична література.

На свинофермах тривалість робочого дня менша, ніж у доярок і скотарів. У працівників сви­ноферм менше буває професійних захворювань, проте догляд за свиньми пов'язаний з більш тривалим перебуванням людей на ногах, що, в свою чергу, ви­магає значних фізичних зусиль. Тому в свинарстві доцільніша двозмінна робота. Регламентований робочий день поліпшує умови праці і відпочинку пра­цівників свиноферми. Догляд за свиньми — це процес трудомісткий і забирає приблизно 30% робочого часу. У свинарнику виконується робота стоячи, а в біль­шості випадків у зігнутому стані. Крім того, праця на свинофермах часто пов'язана з небезпекою появи професійних хвороб (нашкірних). Так, під час при­бирання лігва, годівниць, запарювання кормів руки свинарки бувають тривалий час мокрими, а це при­водить до мацерації шкіри і виникнення тріщин та гнійничкових захворювань. Якщо на фермі застосо­вується стійлове утримання свиней, то обслуговуючий персонал тривалий час перебуває в приміщенні, де підносна вологість досягає 90—100% (особливо при підгодівлі свиней). У приміщенні також може на­громадитися велика кількість шкідливих газів (аміа­ку, вуглекислоти і сірководню). Негативний мікро­клімат, що утворюється в свинарнику, несприятливо діє не тільки на здоров'я тварин, а й на здоров'я обслуговуючого персоналу. Для поліпшення умов праці працівників свиноферм насамперед потрібно забезпечити відповідні санітарні умови в самих сви­нарниках. Для цього обладнують припливно-вентиляційну систему, душові, кімнату відпочинку, руко­мийники. Значною мірою характер праці свинарок з гігієнічної точки зору визначається ступенем механізації ферм. Тому механізація усіх трудомістких процесів найбільш важливий фактор полегшення праці на свинофермах.