Й швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень у холодний і перехідний періоди року (гост 12.1.005—76)

Категорія робіт	Температура повітря, 0С	Відносна вологість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/ сек	Температура повітря поза постійними робочими місцями, 0С
Легка – І Середньої тяжкості ІІа Середньої важкості – ІІ б Важка – ІІІ	19-25 17-23 15-21 13-19	75 75 75 75	0,2 0,3 0,4 0,5	15-26 13-24 13-24 12-19

На працездатність людини впливає також ступінь чистоти повітря. Забруднення повітря робочої зони значною мірою залежить від технологічного процесу, стану машин і обладнання, від виробничо-гігієнічної дисципліни праці. Особливо багато пилу виділяє­ться при подрібненні зерна, під час польових робіт у суху пору року, при роздачі грубих кормів твари­нам і внесенні підстилки. Нагромадження шкідливих газів і парів спостерігається при фарбуванні машин, газо- та електрозварювальних роботах, при поганій роботі вентиляційних установок і системи каналізації в тваринницьких приміщеннях. Пил, пари і гази в організм людини можуть проникати через шкіряний покрив, травний тракт або через органи дихання, бо при цьому відбувається швидке всмокту­вання шкідливих речовин у кров і поширення їх по всьому організмі. Ступінь шкідливості парів, газів і пилу залежить від речовин, з яких вони утворюються, концентрації їх у повітрі, тривалості дії на людину, шляхів проникнення в організм, їх розчинності і ди­сперсності, а також від індивідуальних особливостей людей. Найважливішими факторами, що визначають шкідливість пилу, парів і газів, є їх концентрація і тривалість дії на організм. Чим вища концентрація і чим довше діє шкідлива речовина, тим більша не­безпека отруєння людини. Тому санітарні норми ре­гламентують ступінь чистоти повітря шляхом обме­ження концентрації шкідливої речовини (пилу, пари або газу) в одиниці об’єму повітря робочої зони, ви­ходячи з умови, що вони не впливають негативно на організм і самопочуття людини навіть при тривалій дії. Гранично допустима концентрація шкідливих речовин встановлюється ГОСТом у мг/м³. Відповідно до ГОСТ 12.1.005—76 і санітарних норм гранично допу­стимі концентрації (ГДК) пилу і мікроорганізмів у зоні дихання працюючих не повинні перевищувати величин, наведених у табл. 5, а допустимі концентра­ції отруйних газів і парів – у табл. 6.

Таблиця 5. Гранично допустимі концентрації пилу і мікроорганізмів у зоні дихання працюючих, мг/м³

(Гост 12.1.005—76)

Забруднення	Допустима концентрація
Пил, що містить 70% SiO2 у його кристалічній модифікації	1,0
Пил, яка містить від 10% до 70% вільного SiO2	2,0
Пил рослинного і тваринного походження (бавовняний, льняний, мучний, зерновий, шерстяний, пуховий), який містить 10% і більше вільного SiO2	2,0
Пил рослинного і тваринного походження, що містить до 10% вільного SiO2	До 4,0
Пил тютюновий і чайний	3,0
Інші види мінерального і рослинного пилу, який не містить SiO2 та інших шкідливих і токсичних домішок	10,0
Бактеріальна забрудненість повітря непатогенною мікрофлорою	20-25 тис/м3

Таблиця 6. Гранично – допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони (ГОСТ 12.1.003—76)

Речовина	Величина гранично-допустимої концентрації, мг/м3	Клас небезпечності
Аміак	20,0	4
Миш’як білий (миш’яковистий ангідрид)	0,3	2
Сірчаний ангідрид	1,0	2
Сірчистий ангідрид (сірчистий газ)	10,0	3
Фталофос	0,3	2
Хлорофос	0,5	2
Карбофос	0,5	2
Метафос	0,1	1
Меркаптофос	0,02	1
Дихлоретан	10,0	2
Йод	1,0	1
Камфора	3,0	3
Кислота мурашина	1,0	2
Кислота сірчана	1,0	2
Кислота хлористоводнева (соляна)	5,0	2
Кислота трихлороцтова	5,0	3
Кислота оцтова	5,0	3
Меркуран	0,005	1
Метил бромистий	1,0	1
Метил хлористий	5,0	2
Метилмеркаптофос	0,1	12
Миш’яковистий водень	0,3	4
Нафталін	20,0	1
Озон	0,1	1
Ртуть металева	0,005	1
Сулема	0,1	2
Сірководень	10,0	2
Сірковуглець	1,0	4
Окис вуглецю	20,0	2
Чотирихлористий вуглець	20,0	2
Фенол	0,3	2
Формальдегід	0,5	2
Фтористий водень	0,5	2
Їдкі луги (розчин у перерахуванні на NaOH)	0,5	2

Крім прямої негативної дії на організм людини через пил подаються ще й різні мікроорганізми, тому числі й патогенні. Так, при концентрації пилу близько 40—60 мг/м³ бактеріальна забрудненість повітря приміщень у десятки разів перевищує забрудненість зовнішнього повітря, у приміщеннях, запорошених пилом, швидше поширюється грип, запальні процеси при мікротравмах, захворювання слизових oболонок очей. Нагромадження органічного пилу, горючих парів і газів небезпечне і в пожежному відношенні, особливо в приміщеннях, де можливе випадкове загоряння (іскор, нагрітих предметів ). Запо­рошене повітря у приміщеннях різко знижує освітленість і веде до передчасного зносу обладнання.

Для забезпечення нормальних гігієнічних умов праці в тваринницьких та інших приміщеннях сліді організовувати систематичний контроль за станом, а при потребі й за зміною параметрів мікроклімату в робочій зоні. Основними приладами для визначення параметрів мікроклімату є термометри і термографи, психрометри та гігрографи, барометри і кататермометри, універсальний газоаналізатор. Вимірю­вання температури повітря в робочих приміщеннях проводять одночасно з визначенням відносної вологості. Температуру повітря в приміщенні визначають звичайним ртутним або спиртовим термометром із шкалою до 100° С При потребі для вимірювання температури за певний період часу застосовують термо­графи, які записують температуру в приміщенні на спеціальну паперову стрічку.

Для вимірювання вологи застосовують гігрометри, гігрографи і психрометри.

За допомогою психрометрів визначають абсолютну і відносну вологість. Відносну вологість по психромет­рах можна з досить великою точністю визначити за номограмами (мал. 8). Для цього треба тільки знати покази «вологого» і «сухого» термометрів. Лінія пере­хрещення цих двох цифр показує відносну вологість.

У приміщеннях з наскрізними повітряними потоками слід контролювати швидкість руху повітря. Її визначають різними приладами: при температурі не вище 29° С і малих швидкостях – кататермометром, при швидкостях більш як 0,3 м/с — крильчастим анемометром.

Загазованість повітря шкідливими домішками визначають за допомогою універсального газоаналізатора УГ-1 або УГ-2 чи газоаналізаторів типу ПП. Універсальний газоаналізатор типу УГ-2 при значений для кількісного визначення 14 видів шкідливих газів.

У тваринницьких приміщеннях найчастіше бувають підвищені кількості вуглекислоти (СО₂), аміаку (Nha₃), сірководню (Нг₃).

Визначення вмісту вуглекислоти (СО₂). Кількість вуглекислоти визначають за допомогою газоаналізаторів Хольдена, Кудрявцева. Проте ці методи, хоч і точні, але громіздкі і в практичній роботі для швидкого визначення вуглекислоти незручні. Найкраще використовувати метод Прохорова, що не потребує спеціального обладнання і дає достатньо точні результати. Для визначення вмісту вуглекислоти цим методом потрібно мати: 1) шприц 20 мл (краще ветеринарний з бігунком на стержні поршня); 2) Флакон на 500 мл і кілька маленьких флаконів по 20 мл; 3) Водний розчин аміаку з фенолфталеїном.