4. Розробити заходи профілактики зараження збудниками антропозооноз ними хворобами при проведенні патологоанатомічного розтину тварин

Особи, що роблять розтини тварин, які загинули або вимушено забиті, і проводять ветеринарно-сані­тарні заходи у господарствах або інших об'єктах, неблагополучних на хвороби, спільні для людей і тва­рин, при недодержанні правил особистої профілакти­ки можуть заразитися патогенними збудниками. Тому особи, які обробляють заражені об'єкти, повинні бути забезпечені відповідними захисними засобами (ха­латами, комбінезонами, ковпаками, спецвзуттям, оку­лярами, гумовими рукавичками, гумовими фартуха­ми) і проінструктовані ветеринарними спеціалістами про правила техніки безпеки.

У спеціалізованих господарствах-комплексах особ­ливо уважно слід виконувати ветеринарно-санітарні правила при патологоанатомічному розтині трупів. Для розтину трупів обладнують спеціальне приміщен­ня, яке має бути просторим, добре вентильованим і світлим, мати водонепроникну підлогу (бетон або плитка). Стіни в ньому фарбують масляною фарбою або викладають плиткою, має бути водопровід з хо­лодною і гарячою водою, каналізація. У приміщенні обов'язково слід мати рукомийники, щітку, мило і рушник, дезінфікуючі розчини для знешкодження рук та інструментів. Не можна розтинати трупи без спецодягу, бо бризки крові або рідини, що набралися в порожнинах, виділення з природних отворів можуть забруднювати одяг і стати джерелом зараження того, хто розтинає, і оточуючих. Особа, що робить розтин, повинна бути обов'язково у халаті, в якому рукава за­в'язують на рівні променевозап'ястного суглоба або трохи вище ліктьового. Халат повинен бути просто­рим. Зверх халата треба надіти гумовий або клейон­частий фартух. Ноги захищають гумовими калошами або чоботами. Голову найкраще закривати полотня­ною шапкою, яка оберігає волосся не тільки від за­бруднення, а й від трупного запаху. Руки перед роз­тином трупа старанно миють з милом і оглядають, чи немає на них ран, подряпин, тріщин, задирок. Якщо є поранення, то їх дезинфікують йодом і закривають колодієм. Щоб запобігти зараженню, розтин роблять, як правило, у гумових рукавичках. Для цього можна використовувати два види рукавичок: тонкі хірургічні і товсті анатомічні, більш міцні, ніж перші. Тонкі ру­кавички мають ту перевагу, що вони не позбавляють руки тактильних відчуттів, але й у товстих рукавич­ках, маючи певні навички, можна розрізнити відтін­ки консистенції тканини. Недостатню міцність хірур­гічних рукавичок можна легко компенсувати, якщо надіти поверх них тонкі нитяні. З одного боку, це захищає гумові рукавички від пошкодження, а з друго­го — виключає ковзання рук. Нитяні рукавички перед роботою змочують водою, щоб до них не прилипала кров і шматочки тканини. Гумові рукавички надіва­ють сухими на сухі руки, спочатку присипаючи таль­ком. Якщо немає рукавичок, руки змащують жиром (жовтим вазеліном, ланоліном або сумішшю одного й другого пополам), але цей метод можна застосовувати при розтині трупів тварин, які загинули від незаразних хвороб.

При розтині заразних трупів краще користуватися суцільним клейончастим халатом, а на передпліччя надівати клейончасті нарукавники. Після розтину, не знімаючи рукавичок з рук, миють руки з милом, ви­тирають насухо і посипають тальком, потім обережно знімають, вивертають і скачують їх від променевоза­п'ястного суглоба до пальців. Після розтину заразних трупів руки в рукавичках занурюють на кілька хви­лин у розчин сулеми, а потім миють з милом. Рукавички зберігають у сухому вигляді. Після зняття їх достатньо вимити руки з милом. Якщо ветпрацівник зробив собі поранення під час роботи, він пови­нен зразу ж припинити розтин, вимити руки з милом і продезінфікувати рану настоєм йоду, розчином су­леми або оцтової кислоти.

Після проведення патологоанатомічного розтину труп знищують. Під час перевезення трупів слід запо­бігати забрудненню грунту різними виділеннями. Пе­ревозять трупи на спеціальних возах, оббитих усере­дині оцинкованим залізом, або на пристосованих для цього машинах. Вози й автомашини після викори­стання дезинфікують.

Розтин трупів тварин, які загинули від сибірки і сказу, робити забороняється. Перелік особливо небез­печних хвороб, при захворюванні на які тварини під­лягають знищенню, а також перелік заразних хвороб, при яких зняття шкури із загиблих тварин забороня­ється, дано у «Ветеринарному законодавстві».