7.Поняття застосування норм права як специфічна форма його реалізації. .Правозастосовна природа розгляду адміністративних справ.

Норма права — це загальнообов'язкове, установлене чи санкціоноване й

охоронюване державою правило поведінки, що виражає обумовлену

матеріальними умовами життя суспільства волю й інтереси народу, що

активно впливає на суспільні відносини з метою їхнього упорядкування.

Будь-яке державно-організоване суспільство не може обійтися без норм

права.

Вихідним моментом теорії адміністративного процесу є те, що правозастосовча діяльність у будь-якому випадку потребує упорядкованост. Це пояснюється особливістю правозасто-совчої діяльності як способу правореалізації у порівнянні з іншими способами (виконанням, додержанням, використанням) На наш погляд, застосування,- «встановлення піднормативних формально обов'язкових правил поведінки персоніфікованих суб'єктів з метою створення умов для реалізації ними своїх суб'єктивних прав» ,- доречно пов'язувати з актами встановлення (визнання), зміни чи припинення юридичного статусу. Правозастосовець - посередник між волею законодавця та адресатами дії норми права. Воля законодавця розширюється у мислених операціях правозастосовця. Тому вони є його головною функцією у правозастосуванні. Такі пізнавальні процеси безпосередньо не мають зовнішніх форм виразу. Вони послуговуються процесуальними формами, які є вже не застосуванням норм права, а виконанням владними органами своєї компетенції. Правозастосовчий процес є в тому числі результатом мисленого процесу, й обслуговує останнього через такі обов'язкові процесуальні форми, як установлення фактичної бази застосування, фіксація її, розгляд питань факту та права у більш чи менш розвинутих способах обміну з цього приводу сторонами процесуального правовідношення власними правовими позиціями, а також прийняття рішення, його перегляд і, нарешті, виконання, якщо рішення започаткувало відповідні матеріальні правовідносини '. Правозастосуванням є не тільки інтелектуальна, з приводу фактів, що можуть мати матеріально-правове значення, діяльність, яка тільки проявляється змістовно на всіх стадіях процесу, а й допоміжна не процесуальна діяльність, що пов'язана з розглядом справи і забезпечує цей розгляд. 

Застосування норм права — державно-владна, організаційна, здійснювана в процедурно-процесуальному порядку діяльність компетентних органів держави й посадових осіб у реалізації приписів правових норм стосовно до конкретних життєвих випадків через винесення індивідуально-конкретних правових наказів (приписів), іншими словами, це особлива форма реалізації норм права.^{[Джерело?]}

Ознаки застосування норм права

1. Має владний характер, бо це діяльність компетентного органу або посадової особи, і лише в рамках наданих йому (їй) повноважень, а їх правові приписи обов'язкові до виконання.

2. Здійснюється в чітко визначених законом процесуальних формах.

3. Має індивідуалізований, персоніфікований характер.

4. Має творчий, інтелектуальний характер, тому що це завжди розумова діяльність.

Підстави для застосування норм права

1. коли певні право­відносини повинні бути проконтрольовані зі сторони правоохо­ронних органів.

2. у разі спору про суб'єктивні права і обов'язки, і певні сторони не мо­жуть дійти консенсусу.

3. коли права і обов'язки членами суспільства виконуються неналежним чином.

4. коли потрібно офіційно встановити наявність чи відсутність конкретних фактів і визнати їх юридично значи­мими.

5. у разі, коли особа підлягає притягненню до юридичної відповідальності за скоєне правопорушення.

6. коли передбачені нормою суб'єктивні права і обов'язки можуть виникати лише з відповідного індивідуального акта державних органів чи інших юридичних осіб.

Форми правозастосовної діяльності

Оперативно-виконавча діяльність передбачає виконання приписів правових норм з метою позитивного результативного впливу на суспільні відносини (наприклад, реєстрація шлюбу і народження, видання наказу про зарахування на навчання). Її не слід плутати з оперативно-розшуковою діяльністю, яка є частиною правоохоронної діяльності.

Правоохоронна діяльність є формою діяльності державних органів та деяких недержавних інститутів, спрямованою на охорону законності і правопорядку, захист прав і свобод людини, боротьбу зі злочинністю. Вона здійснюється органами прокуратури, органами внутрішніх справ, податковою міліцією, службою безпеки (наприклад, розслідування діянь, що містять ознаки злочину, нагляд за додержанням законів…).

Правосуддя — це форма державної діяльності, яка полягає в розгляді і вирішенні судом віднесених до його компетенції цивільних, кримінальних та інших справ. Вона здійснюється тільки загальними і спеціалізованими судами.