50.Адміністративне провадження за зверненнями громадян заявного виду.

До звернень громадян законом висуваються певні вимоги. Вони містяться у

ст. 5 Закону України «Про звернення громадян». Так, у зверненні має бути

зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина,

викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи

скарги, прохання чи вимоги.

При цьому оскаржені можуть бути тільки рішення або дії (бездіяльність)

чотирьох видів:

а) внаслідок яких порушено права, законні інтереси,

свободи громадян;

б) створено перешкоди для реалізації громадянином його

прав, законних інтересів, свобод;

в) незаконно покладено на громадянина

будь-які обов'язки;

г) громадянина незаконно притягнуто до

відповідальності.

Для забезпечення громадянам безперешкодної можливості звертатися із зверненнями

встановлюється і на законодавчому рівні закріплюється особлива форма

прийому пропозицій, заяв, скарг — особистий прийом громадян (ст. 22).

Такий прийом обов'язково здійснюють керівники та інші посадові особи

органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ,

організацій, об'єднань громадян.

Порядок прийому громадян визначається керівниками зазначених структур.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються.

Процесуальні норми, що містяться у законодавстві про звернення громадян,

визначають правила діловодства та порядок розгляду звернень,

регламентують конкретні дії учасників правовідносин, що виникають за

наявності звернення як юридичного факту.

51. Стадії провадження за зверненням громадян заявного виду.

Процедура щодо вирішення адміністративних справ за зверненнями громадян

просувається за певними стадіями провадження. Такими стадіями є:

а) подання громадянином звернення та прийняття його до розгляду органом

(службовою особою), що веде провадження;

б) розгляд справи (встановлення та дослідження фактичних обставин);

в) ухвалення рішення;

г) перегляд рішення у зв'язку з його оскарженням або опротестуванням;

д) виконання рішення.

Ці стадії провадження щодо звернень громадян є загальними, особливості ж

розгляду пропозицій, заяв та скарг визначаються окремими нормативними

актами, які складаються на підставі Закону України «Про звернення

громадян».

Кожна стадія провадження має свої строки виконання, які визначені

Законом України «Про звернення громадян» та підзаконними нормативними

Актами.

Так, відповідно до ст. 20. Закону України «Про звернення громадян»

звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, аті, що не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше

п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

52.Поняття реєстраційно-дозвільної діяльності та реєстраційн-дозвільного провадження. Стадії реєстраціно-дозвільних проваджень та їх особливості.

Дозвільна система – це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання об’єктів матеріального світу; доступу до інформацій, користування нею та її поширення; в’їзду в Україну виїзду з неї та пересування по її території; організації і функціонування окремих підприємств та закладів, а також здійснення будь-якої діяльності, що передбачає обов’язкову наявність дозволу з боку уповноважених органів.

Дозвільна система передбачає отримання наступних дозвільних документів:

Спеціальний дозвіл – це документ державного зразка, який надає право на виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання об’єктів матеріального світу; доступу до інформації, користування нею та її поширення; в’їзду в Україну, виїзду з неї та пересування її територією; організації і функціонування окремих підприємств та закладів, а також здійснення будь-якої іншої діяльності.

Ліцензія – це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Сертифікат – це свідоцтво, що засвідчує якість фактично поставленого товару і його відповідність умовам контракту.

До складових елементів дозвільних проваджень належать:

1) суб’єкти дозвільної системи;

2) об’єкти дозвільної системи;

3) предмети правовідносин, що виникають у сфері дозвільної системи;

4) нормативна база дозвільної системи;

5) юридичні факти (або підстави порушення дозвільного провадження);

6) безпосередні дозвільні правовідносини.

Аналіз чинного законодавства, що стосується повноважень органів, які здійснюють дозвільну систем, дає змогу виділити основні стадії дозвільного провадження:

1) порушення дозвільного провадження (підставами порушення є подання заяви зацікавленою в одержанні дозволу особою);

2) безпосереднє вивчення компетентним органом публічної

адміністрації поданих документів або обстеження приміщень, речей одо відповідності їх вимогам дозвільної системи;

3) прийняття рішення;

4) оскарження та опротестування прийнятих рішень;

5) виконання прийнятого рішення (видача дозволу).