41.Види строків в адміністративному процесі.

Види процесуальних строків За способом визначення строки поділяються на: — встановлені законом; — визначені судом, органом владних повноважень (посадо¬вою особою). Встановлені законом строки, в свою чергу, за сферою регу¬лювання суспільних відносин поділяються на: 1. Строки звернення за захистом порушених прав. Адміністративний  позов  може  бути  подано в межах строку звернення до адміністративного суду,  встановленого  цим  Кодексом або іншими законами. Для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  шестимісячний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для  захисту прав,  свобод та інтересів особи цим Кодексом та  іншими  законами  можуть  встановлюватися  інші  строки  для звернення  до  адміністративного  суду,  які,  якщо не встановлено інше,  обчислюються з дня,  коли особа дізналася або повинна  була дізнатися  про  порушення  своїх  прав,  свобод  чи інтересів. Для звернення  до  суду  у справах щодо прийняття громадян на публічну службу,  її  проходження,  звільнення  з  публічної    служби встановлюється місячний строк. Якщо  законом  передбачена  можливість  досудового порядку вирішення  спору  і  позивач  скористався  цим  порядком,  то  для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який  обчислюється  з  дня,  коли  позивач  дізнався  про  рішення суб'єкта  владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Відповідно до ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено  не  пізніш  як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а  при  триваючому правопорушенні – два  місяці  з  дня його виявлення, за винятком випадків,  коли  справи  про  адміністративні  правопорушення відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді). 2. Строки повідомлення про час і місце розгляду справи. У провадженнях у сфері управління законодавець не вста¬новлює строків повідомлення про час і місце розгляду ад¬міністративної справи. У провадженнях з адміністративного судочинства, за за¬гальним правилом, повістка про час і місце розгляду справи повинна бути вручена особі, яка бере участь у справі, не пізні¬ше ніж за сім днів до судового завдання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлені скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду. В адміністративно-деліктних провадженнях законодавець не встановлює строків повідомлення про час і місце розгляду справи.

3. Строки розгляду адміністративних справ. У провадженнях у сфері управління, за загальними прави¬лами, строк здійснення провадження не повинен перевищува¬ти тридцяти днів із дня реєстрації заяви, скарги, початку про¬вадження за ініціативою уповноваженого суб'єкта. У разі коли розгляд адміністративної справи не вимагає додаткових заходів, – п'ятнадцяти днів. Строк здійснення провадження може бути продовжений, але не більш як на п'ятнадцять днів. У провадженнях з адміністративного судочинства, за загаль¬ним правилом, питання про відкриття провадження в адміністра¬тивній справі суддя вирішує не пізніше наступного дня після над¬ходження позовної заяви до адміністративного суду або закінчен¬ня строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви. Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця із дня від¬криття провадження у справі, якщо інше не встановлено КАС України. В адміністративно-деліктних провадженнях справа про ад¬міністративне правопорушення розглядається в п'ятнадцятиденний строк із дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністра¬тивне правопорушення та інших матеріалів справи (ст. 277 КУпАП). 4. Строки оскарження постанов у справі та перегляду справи. Скарга щодо перегляду адміністративного акта, прийнятого органом владних повноважень (посадовою особою), подається протягом тридцяти днів після набрання ним чинності. У провадженнях з адміністративного судочинства апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  Касаційна  скарга  на  судові  рішення  подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим  рішенням  суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених КАС, а в разі  складення  постанови  в  повному  обсязі  відповідно  до статті 160  цього  Кодексу – з дня складення постанови в повному обсязі. 5. Строки виконання постанов у справі. У провадженнях у сфері управління адміністративний акт може бути звернений до виконання протягом року, але не рані¬ше закінчення строку для його оскарження. 6. Строки, тривалість і межі яких визначаються судом, ор¬ганом владних повноважень (посадовою особою). З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду спра¬ви, а також з'ясування можливості врегулювання спору до су¬дового розгляду справи суддя, який одержав позовну заяву, або суддя-доповідач апеляційної чи касаційної інстанції можуть встановлювати строк: а) для усунення недоліків позовної заяви; б) для підготовки справи до судового розгляду; в) проведення попереднього судового засідання; г) для підготовки відповідача до справи у зв'язку зі зміною позивачем позовних вимог; ґ) на який зупиняється провадження в разі заявлення обґрунтованого клопотання стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору; д) для подання заперечення на апеляційну скаргу; є) для вивчення змінених апеляційних вимог і подання за¬перечення; є) для подання заперечення на касаційну скаргу; ж) звернення адміністративного акта до виконання; з) відстрочки виконання адміністративного акта. 4243.Поняття судових витрат в адміністративному процесі.

Розгляд та вирішення адміністративним судом публічно-правового спору, участь у адміністративному процесі інших осіб (сторони, треті особи, їх представники, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач), вчинення ними окремих процесуальних дій, неминуче обумовлює певні фінансові витрати, які у КАС України отримали назву судових витрат.

По-перше, судові витрати--урегульована чинним законодавством сплата грошових коштів за рахунок сторін або держави, пов'язана із необхідністю розгляду та вирішення адміністративним судом публічно-правового спору.

По-друге, судові витрати -- це фінансові правовідносини, які виникають між сторонами, іншими учасниками та адміністративним судом щодо здійснення останнім адміністративного судочинства.

"Судові витрати" -- поняття неоднорідне і до його змісту входять:

1) судовий збір;

2) витрати, пов'язані із розглядом справи.

Державне мито (судовий збір) в адміністративному процесі справляється із:

1) позовних заяв;

2) апеляційних скарг на рішення судів;

касаційних скарг на рішення, що набрали законної сили;

за видачу судами копій документів.

До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать:

витрати на правову допомогу;

витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

витрата, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Кожний вид витрат які так чи інакше пов'язані із розглядом справи, має свої особливості.

Так, витрати на правову допомогу представляють собою витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором; їх несуть сторони крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу урегульований постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27 квітня 2006 року.

Витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, означають витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також винайманням житла. Такі витрати несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачує інша сторона а) добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також б) компенсацію за втрачений заробіток чи в) відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять -- пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту, та за винаймання житла -- стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам -- не можуть перевищувати встановлених законодавством норм відшкодування витрат на відрядження.

Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, сплачує сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Якщо Ви виграєте справу, то за рішенням суду Ваші судові витрати повинна компенсувати протилежна сторона. Цим судові витрати відрізняються від інших витрат

Адміністративне судочинство щодо судових витрат є більш сприятливим для осіб, які не є суб’єктами владних повноважен.

По-перше, розмір судового збору в адміністративній справі за звернення до суду не є великим, що повинно сприяти доступності адміністративної юстиції.

По-друге, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в адміністративному судочинстві не оплачуються, на відміну від цивільного та господарського судочинства.

По-третє, навіть у разі програшу особи, яка не є суб’єктом владних повноважень, вона повинна компенсувати іншій стороні – суб’єкту владних повноважень не всі судові витрати, а лише ті, що пов’язані з доказуванням – залученням свідків та проведенням судових експертиз.

По-четверте, у тих нечисленних справах, де позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені суб’єктом владних повноважень, з відповідача-особи нестягуються незалежно від результатів вирішення справи.