36.Поняття, структура та особливості предмету доказування. Межі доказування. Обставини справи які не потребують доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтову­ються позовні вимоги чи заперечення позивача і відповідача, доводи і міркування суб'єкта звернення і уповноваженої особи, установлення наявності правопорушення компетентним орга­ном або установлення обставин, які мають інше значення для вирішення справи.

Особливість адміністративних проваджень і полягає в тому, що кожне провадження має відповідні властивості, які відме­жовують один вид проваджень від іншого.

Не підлягають доказуванню преюдиційні факти та загаль­новідомі обставини

Преюдиційні факти:

1) це факти, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, які не доказуються при роз­гляді інших справ, у котрих беруть участь ті самі особи або особа, щодо яких (якої) встановлено ці обставини

2) вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністра­тивний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду

Загальновідомі обставини, які визнані судом, не потребують доказування. Одні автори вважають, що це — обставини, які відомі широкому колу осіб, у тому числі й складу суду, тому не потребують доказування, а об'єктивність їх існування очевид­на. Це в основному не дії, а події: землетрус, повінь, пожежа, інші стихійні лиха. Інші автори стверджують, що загальновідо-мість факту обумовлена обмеженістю в часі, просторі й за ко­лом осіб. Що з часом людська пам'ять здатна забувати події, їх деталі і хронологію, що окремі обставини можуть мати не тіль­ки регіональну, а й світову відомість, що окремими особам мо­жуть бути відомі певні факти.

Визнані факти — це обставини, які визнаються сторонами. Ці обставини можуть не доказуватися, якщо проти цього: по-перше, не заперечують сторони; по-друге, у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до законодавства суд, орган владних повнова­жень (посадова особа) оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням (ст. 86 КАСУ, ст. 252 КУпАП), що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Об'єктом оцінки виступають як докази, так і процесуальні джерела, що їх містять. Оцінка доказів безпосередньо пов'язана і дотриманням законності їх зібрання і перевірки.

Оцінка доказів здійснюється на підставі принципів: верховенства пра­ва; законності, рівності всіх учасників адміністративного про­цесу перед законом; змагальності сторін; диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Забезпечення доказів ініціюють особи, які беруть участь у справі, заінтересовані особи до відкриття провадження у справі. Підставою забезпечення доказів є заява особи, яка бере участь у справі, чи заінтересованої особи у провадженнях з ад­міністративного судочинства та в сфері управління.

Межі доказування - це такий ступінь достатності і достовірності системи доказів, який дозволяє зробити однозначний і неспростовний висновок як по кожному з елементів предмета доказування, так і по справі в цілому. Він характеризується повним, усебічним та об'єктивним дослідженням усіх обставин справи.