
- •1.Адміністративний процес: поняття, сутність, ознаки й особливості.
- •2.Мета і завдання адміністративного процесу.
- •3.Структура адміністративного процесу процесу.
- •4.Поняття та сутність адміністративних проваджень.
- •5.Співвідношення понять адміністративна юрисдикція та адміністративна юстиція.
- •6.Співвідношенння понять адміністративна юстиція та адміністративне судочинство.
- •7.Поняття застосування норм права як специфічна форма його реалізації. .Правозастосовна природа розгляду адміністративних справ.
- •8.Процесуальний зміст публічних (адміністративних) послуг та процедури їх надання.
- •9.Процесуальна форма розгляду адміністративних справ. Адміністративно-процесуальна форма.
- •10.Поняття стадії провадження. Основні і факультативні стадії провадження в адміністративних справах.
- •11.Епати та процесуальні дії як елементи адміністративного провадження.
- •12.Процесуальний режим як елемент адміністративного провадження.
- •13. Поняття та сутність принципу права. Історичний процес виникнення принципів права як правової категорії.
- •14.Види принципів адміністративного процесуального права.
- •15.Адміністративно-процесуальні норми: поняття,сутність, ознаки та особливості..
- •16.Класифікація та видова характеристика адміністративно-процесуальних норм.
- •17. Поняття адміністративно-процесуального правовідношення. Особливі риси адміністративно-процесуальних правовідносин.
- •18.Види адміністративно-процесуальних правовідносин
- •19. Елементи адміністративно-процесуальних правовідносин
- •20. Поняття та види об’єктів адміністративно-процесуальних правовідносин.
- •21. Суб’єкти адміністративно-процесуальних правовідносин: поняття, сутність, види.
- •22.Фізичні та юридичні особи як суб*єкти адміністративно-процесуальних правовідносин.
- •23. Органи (посадові особи), наділені публічно-владними повноваженнями як суб*єкти адміністративно-процесуальних правовідносин.
- •24. Суд як суб*єкт адміністративно-процесуальних правовідносин.
- •25. Адміністративні комісії як суб*єкти адміністративно-процесуальних правовідносин.
- •26. Заінтересовані особи як суб*єкти адміністративно-процесуальних правовідносин.
- •27. Особи які представляють та захищають інтереси інших осіб.
- •28. Особи які сприяють розгляду справ в адміністративному процесі.
- •29. Поняття, сутність та різновиди юридичної відповідальності в адміністративному процесі.
- •30.Підвідомчість в адміністративному процесі.
- •31.Поняття підсудності адміністративних справ та її різновиди.
- •32.Поняття та види доказів в адміністративному процесі.
- •33.Класифікація доказів в адміністративному процесі.
- •35.Поняття діяльності з доказування в адміністративному процесуальному праві. Структурні елементи процесуального доказування.
- •36.Поняття, структура та особливості предмету доказування. Межі доказування. Обставини справи які не потребують доказування.
- •37.Діяльність з доказування: збирання, дослідження, перевірка, оцінка та використання доказів.
- •38.Засоби доказування в адміністративному процесі.
- •39.Поняття юридичного строку. Строки давності та процесуальні строки.
- •40. Способи встановлення строків:у правовій нормі,юрисдикційним органом,за погодженням із стороною.
- •41.Види строків в адміністративному процесі.
- •44.Неюрисдикційні провадження:поняття,сутність,різновиди.
- •46.Поняття та види нормативних актів управління.Стадії провадження з підготовки й ухвалення нормативних актів.
- •1.За юридичною властивістю акти поділяються на нормативні, індивідуальні та змішані.
- •47.Універсальність провадження з ухвалення індивідуальних актів управління.
- •48. Установче адміністративне провадження:поняття,особливості,види.
- •49. Поняття та сутність установчої дільності.Субєкти установчого провадження.Стадії установчого провадження .
- •50.Адміністративне провадження за зверненнями громадян заявного виду.
- •51. Стадії провадження за зверненням громадян заявного виду.
- •52.Поняття реєстраційно-дозвільної діяльності та реєстраційн-дозвільного провадження. Стадії реєстраціно-дозвільних проваджень та їх особливості.
- •53.Акредитаційні адміністративні провадження.
- •54.Атестаційні адміністративні провадження.
- •55.Сертифікаційні адміністративні провадження
- •56 Ліцензійні адміністративні провадження
- •57.Загальні положення щодо провадження у реєстраційно-паспортних справах.
- •58,59,60 Немає
- •61.Контрольно-наглядове провадження. Стадії контрольно-наглядового провадження.
- •62.Провадження за скаргами громадян: поняття, сутність, особливості.
- •63.Поняття та завдання дисциплінарного провадження.
- •64.Дисциплінарний проступок, як підстава дисциплінарного провадження. Учасники дисциплінарного провадження. Стадії дисциплінарного провадження.
- •65.Спрощене дисциплінарне провадження.
- •66.Державне провадження щодо державних службовців.
- •67.Дисциплінарне провадження щодо військовослужбовців,дисципліна яких прирівнюється до військової.
- •68.Дисциплінарне провадження щодо осіб,які перебувають в установах зі спец.Режимом або піддані іншим обмеженням прав.
- •69.Провадження із застосування адміністративно-попереджувальних та адміністративно-запобіжних заходів.
- •70.Субєкти застосування адміністративно-попереджувальних і запобіжних заходів.
- •71.Стадії провадження із застосуванням адміністративно-попереджувальних та запобіжних заходів.
- •72.Провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •73.Поняття амініністративного правопорушення як підстави провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •74.Субєкти провадження у справах про амін. Правоп.
- •75.Стадії провадження у справах про амін. Правоп.
- •76.Адмін. Розслідування як стадія провадження у справах про амін. Правоп.
- •77.Розгляд і вирішення справи як стадія…
- •78.Оскарження чи опротестування.
- •79.Виконання рішення.
- •80.Провадження в амін. Судочинстві.
- •81.Поняття, мета та завдання провадження.
- •82.Принципи адміністративного судочинства.
- •83. Учасники адміністративного судочинства.
- •84.Адміністративна юрисдикція та підсудність адміністративних справ.
- •85.Підготовче провадження в амін судочинстві.
- •86.Судовий розгляд справи та судові рішення в амін. Судочинстві.
- •87.Апеляційне провадження та його процесуальні форми
- •88.Касаційне провадження та його процесуальні форми.
- •89. Перегляд судових рішень Верховним Судом України у адміністративних справах.
- •90.Поняття сутність та особливості виконавчого процесу.
30.Підвідомчість в адміністративному процесі.
Необхідно визначити коло справ, які підлягають і які не підлягають розгляду і вирішенню в адміністративних судах, тобто визначити підвідомчість цих судів. Отже, компетенція адміністративних судів поширюється на ( ст.17 КАС):
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
У дореволюційному процесуальному законодавстві інститут підвідомчості як такий не існував, проте був схожий інститут – відомства, що визначав коло справ, які підлягали розгляду в тому або іншому органі. Поняття "підвідомчість" часто вживалося при віднесенні конкретної справи до відомства конкретного органу. Вперше термін "підвідомчість" з’явився у російському процесуальному законодавстві в 1923р. у Правилах про провадження справ у Вищій Арбітражній Комісії при Раді Праці й Оборони й місцевих арбітражних комісій. У ст. 4 цього акту відзначалося, що місцеві арбітражні комісії розглядають підвідомчі їм справи в судовій присутності. А в ст. 246 Цивільного процесуального кодексу РСФСР (1923р.) підвідомчість була зазначена як підстава припинення провадження в справі. Відтоді в юридичній літературі термін "підвідомчість" найчастіше ототожнюється з терміном "підсудність". В Основах цивільного судочинства Союзу РСР і союзних республік 1961р. теж використовувався термін підвідомчість, а в Цивільному процесуальному кодексі УРСР (1963р.) так називалась окрема глава. У нині чинному Кодексі України про адміністративні правопорушення (1984р.) гл.17 називається «Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення». Інститут підвідомчості є загальним міжгалузевим інститутом права. Підвідомчість є також самостійною загальною передумовою реалізації права на звернення за судовим захистом. Воно конкретизує конституційний принцип права на судовий захист. Крім того, підвідомчість виступає юридичним фактом у конкретному фактичному складі, що визначає виникнення процесу. Так, при вирішенні судом питання про порушення справи підвідомчість перетворюється з передумови права на судовий захист у юридичний факт. Питання про підвідомчість адміністративної справи вирішується на етапі передання справи на розгляд юрисдикційного органу. В адміністративно-деліктному процесі підвідомчість справ чітко визначена в гл.17 (ст.ст.218 - 244-19). Під виключною підвідомчістю слід розуміти таку підвідомчість, за якою розгляд певної категорії адміністративних справ становить виключну компетенцію конкретного суб’єкта владних повноважень. Альтернативна підвідомчість означає, що розгляд спору віднесено до компетенції кількох органів за вибором особи, яка потребує захисту своїх прав. Наприклад, згідно п.3 ст.18 КАС справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача. Імперативною (умовною) є підвідомчість, за якою адміністративна справа розглядається кількома юрисдикційними органами у визначеній законом послідовності. Критеріями підвідомчості справ адміністративної юрисдикції виступають: суб’єктивний склад учасників та характер спірних правовідносин. У ст. 2 КАСУ закріплено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже в порядку адміністративного судочинства передбачена можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень. в Україні», «Про участь громадян в охороні громадського порядку й державного кордону») тощо.