
- •1.Адміністративний процес: поняття, сутність, ознаки й особливості.
- •2.Мета і завдання адміністративного процесу.
- •3.Структура адміністративного процесу процесу.
- •4.Поняття та сутність адміністративних проваджень.
- •5.Співвідношення понять адміністративна юрисдикція та адміністративна юстиція.
- •6.Співвідношенння понять адміністративна юстиція та адміністративне судочинство.
- •7.Поняття застосування норм права як специфічна форма його реалізації. .Правозастосовна природа розгляду адміністративних справ.
- •8.Процесуальний зміст публічних (адміністративних) послуг та процедури їх надання.
- •9.Процесуальна форма розгляду адміністративних справ. Адміністративно-процесуальна форма.
- •10.Поняття стадії провадження. Основні і факультативні стадії провадження в адміністративних справах.
- •11.Епати та процесуальні дії як елементи адміністративного провадження.
- •12.Процесуальний режим як елемент адміністративного провадження.
- •13. Поняття та сутність принципу права. Історичний процес виникнення принципів права як правової категорії.
- •14.Види принципів адміністративного процесуального права.
- •15.Адміністративно-процесуальні норми: поняття,сутність, ознаки та особливості..
- •16.Класифікація та видова характеристика адміністративно-процесуальних норм.
- •17. Поняття адміністративно-процесуального правовідношення. Особливі риси адміністративно-процесуальних правовідносин.
- •18.Види адміністративно-процесуальних правовідносин
- •19. Елементи адміністративно-процесуальних правовідносин
- •20. Поняття та види об’єктів адміністративно-процесуальних правовідносин.
- •21. Суб’єкти адміністративно-процесуальних правовідносин: поняття, сутність, види.
- •22.Фізичні та юридичні особи як суб*єкти адміністративно-процесуальних правовідносин.
- •23. Органи (посадові особи), наділені публічно-владними повноваженнями як суб*єкти адміністративно-процесуальних правовідносин.
- •24. Суд як суб*єкт адміністративно-процесуальних правовідносин.
- •25. Адміністративні комісії як суб*єкти адміністративно-процесуальних правовідносин.
- •26. Заінтересовані особи як суб*єкти адміністративно-процесуальних правовідносин.
- •27. Особи які представляють та захищають інтереси інших осіб.
- •28. Особи які сприяють розгляду справ в адміністративному процесі.
- •29. Поняття, сутність та різновиди юридичної відповідальності в адміністративному процесі.
- •30.Підвідомчість в адміністративному процесі.
- •31.Поняття підсудності адміністративних справ та її різновиди.
- •32.Поняття та види доказів в адміністративному процесі.
- •33.Класифікація доказів в адміністративному процесі.
- •35.Поняття діяльності з доказування в адміністративному процесуальному праві. Структурні елементи процесуального доказування.
- •36.Поняття, структура та особливості предмету доказування. Межі доказування. Обставини справи які не потребують доказування.
- •37.Діяльність з доказування: збирання, дослідження, перевірка, оцінка та використання доказів.
- •38.Засоби доказування в адміністративному процесі.
- •39.Поняття юридичного строку. Строки давності та процесуальні строки.
- •40. Способи встановлення строків:у правовій нормі,юрисдикційним органом,за погодженням із стороною.
- •41.Види строків в адміністративному процесі.
- •44.Неюрисдикційні провадження:поняття,сутність,різновиди.
- •46.Поняття та види нормативних актів управління.Стадії провадження з підготовки й ухвалення нормативних актів.
- •1.За юридичною властивістю акти поділяються на нормативні, індивідуальні та змішані.
- •47.Універсальність провадження з ухвалення індивідуальних актів управління.
- •48. Установче адміністративне провадження:поняття,особливості,види.
- •49. Поняття та сутність установчої дільності.Субєкти установчого провадження.Стадії установчого провадження .
- •50.Адміністративне провадження за зверненнями громадян заявного виду.
- •51. Стадії провадження за зверненням громадян заявного виду.
- •52.Поняття реєстраційно-дозвільної діяльності та реєстраційн-дозвільного провадження. Стадії реєстраціно-дозвільних проваджень та їх особливості.
- •53.Акредитаційні адміністративні провадження.
- •54.Атестаційні адміністративні провадження.
- •55.Сертифікаційні адміністративні провадження
- •56 Ліцензійні адміністративні провадження
- •57.Загальні положення щодо провадження у реєстраційно-паспортних справах.
- •58,59,60 Немає
- •61.Контрольно-наглядове провадження. Стадії контрольно-наглядового провадження.
- •62.Провадження за скаргами громадян: поняття, сутність, особливості.
- •63.Поняття та завдання дисциплінарного провадження.
- •64.Дисциплінарний проступок, як підстава дисциплінарного провадження. Учасники дисциплінарного провадження. Стадії дисциплінарного провадження.
- •65.Спрощене дисциплінарне провадження.
- •66.Державне провадження щодо державних службовців.
- •67.Дисциплінарне провадження щодо військовослужбовців,дисципліна яких прирівнюється до військової.
- •68.Дисциплінарне провадження щодо осіб,які перебувають в установах зі спец.Режимом або піддані іншим обмеженням прав.
- •69.Провадження із застосування адміністративно-попереджувальних та адміністративно-запобіжних заходів.
- •70.Субєкти застосування адміністративно-попереджувальних і запобіжних заходів.
- •71.Стадії провадження із застосуванням адміністративно-попереджувальних та запобіжних заходів.
- •72.Провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •73.Поняття амініністративного правопорушення як підстави провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •74.Субєкти провадження у справах про амін. Правоп.
- •75.Стадії провадження у справах про амін. Правоп.
- •76.Адмін. Розслідування як стадія провадження у справах про амін. Правоп.
- •77.Розгляд і вирішення справи як стадія…
- •78.Оскарження чи опротестування.
- •79.Виконання рішення.
- •80.Провадження в амін. Судочинстві.
- •81.Поняття, мета та завдання провадження.
- •82.Принципи адміністративного судочинства.
- •83. Учасники адміністративного судочинства.
- •84.Адміністративна юрисдикція та підсудність адміністративних справ.
- •85.Підготовче провадження в амін судочинстві.
- •86.Судовий розгляд справи та судові рішення в амін. Судочинстві.
- •87.Апеляційне провадження та його процесуальні форми
- •88.Касаційне провадження та його процесуальні форми.
- •89. Перегляд судових рішень Верховним Судом України у адміністративних справах.
- •90.Поняття сутність та особливості виконавчого процесу.
28. Особи які сприяють розгляду справ в адміністративному процесі.
Особи, які сприяють адміністративним провадженням, виступають: свідок; експерт, спеціаліст, перекладач.
Свідок як учасник адміністративного процесу відіграє важливу роль у з'ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Як свідок у адміністративній справі може бути викликана кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що підлягають установленню у даній справі.
У провадженнях у сфері управління та адміністративно-деліктних провадженнях законодавець не обмежує будь-якими формальними ознаками коло осіб, які можуть бути свідками (ст. 272 КУпАП, ст. 371 МК України). Як свідки можуть бути опитані: а) особи, що знаходяться в родинних стосунках з особами, які беруть участь у справі; б) особи, які пов'язані стосунками підлеглості по службі; в) потерпілий; г) поняті, які були присутні при особистому огляді і огляді речей; ґ) неповнолітні і навіть малолітні особи, оскільки законом не передбачено для свідків обмежень за віком. Зазвичай опитування таких осіб і оцінка свідчень здійснюються з урахуванням віку, рівня інтелектуального розвитку, здатності сприймати обставини, що мають значення для справи, стану здоров'я. Отже, законодавець закріплює досить широке коло осіб, які можуть бути опитані як свідки.
. Статтею 65 КАС України передбачається, що як свідок в адміністративній справі може бути'викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.
Основним обов'язком свідка є те, що він повинен з'явитися до суду, органу (посадової особи), у провадженні яких перебуває адміністративна справа, в зазначений час і дати правдиві показання, пояснення, повідомити все відоме йому у справі та відповісти на поставлені запитання. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд.
Експерт — це особа, яка сприяє розгляду справи. Експертом може бути призначена особа, яка має необхідні знання, здатна шляхом дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів дати висновок із питань, що виникають під час розгляду справи. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу» та підзаконними актами щодо кваліфікаційних класів судових експертів, державних реєстрів судових експертів, положень про експертно-кваліфікаційні комісії та ін.
Головним обов'язком експерта є проведення повного, науково обґрунтованого дослідження та надання об'єктивного письмового висновку щодо поставлених йому запитань. У разі необхідності експерт повинен за викликом суду з'явитися в судовому засіданні та надати відповідні роз'яснення щодо висновку і відповідей на поставлені запитання. У разі неявки експерта в суд щодо нього може бути застосовано примусовий привід (ст. 272 КАСУ) або притягнення до адміністративної підповідальності (ст. 1853КУпАП).
Експерт має право на: а) відмову від даного висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов'язків; б) оплату виконаної роботи та компенсацію витрат, пов'язаних із проведенням експертизи. Завідомо неправдивий висновок, відмова без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків тягне за собою кримінальне покарання, передбачене статтями 384, 385 Кримінального кодексу України
Спеціаліст — це фахівець у якійсь певній галузі, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
Спеціаліст залучається до участі в адміністративному процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої допомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень, вибір зразків для експертизи та ін.). Він зобов'язаний прибути за викликом суду чи уповноваженого суб'єкта відповідати на задані запитання, давати усі консультації та письмові роз'яснення, звертаючи увагу на характерні обставини чи особливості доказів.
Головним обов'язком спеціаліста є те, що він повинен з'явитися за викликом суду та відповідати на поставлені запитання. У разі нез'явлення може бути застосовано примусовий привід (ст. 272 КАСУ). Процесуальні обов'язки спеціаліста закріплені у ст. 67 КАСУ. Щодо спеціаліста в законодавстві не встановлено юридичної відповідальності.
Перекладач — це особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, адміністративне провадження, та іншою мовою, знання якої обхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу. Перекладачами є також особи, які володіють технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими (сурдоперекладачі).
Перекладач призначається ухвалою суду в адміністративно-судочинних провадженнях або рішенням уповноваженого суб'єкта, органу, посадової особи — в адміністративно-процесуальних та адміністративно-деліктних провадженнях, у провадженні яких перебуває адміністративна справа за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Перекладач має право відмовитися від участі в адміністративному процесі, якщо він не володіє мовою в обсязі, необхідному для перекладача. Однак, якщо він дав згоду на перекладання, то зобов'язаний з'явитися за викликом суду (уповноваженого органу) і здійснювати повний і правильний переклад і своїм підписом посвідчувати правильність перекладу в процесуальних документах, що вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі мовою, якою вони володіють.
За завідомо неправильний переклад чи за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків перекладач несе кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, а за ухилення від явки в суд — адміністративну відповідальність