15.Адміністративно-процесуальні норми: поняття,сутність, ознаки та особливості..

Нормами адміністративного процесуального права є встановлені чи санкціоновані державою загальнообов'язкові правила, що врегульовують порядок розгляду адміністративних індивідуально-конкретних справ і визначаються системою процесуальних дій, виконуваних суб'єктами адміністративних процесуальних правовідносин та системою їх процесуальних прав й обов’язків, реалізація яких забезпечується визначеними законодавством адміністративними процесуальними засобами (гарантіями). Ознаки адміністративно-процесуальних норм: 1) загальнообов'язкове правило, дія якого поширюється на всіх учасників регульованих нею суспільних відносин;

2) втілює веління державно-владного характеру; 3) юридична сила надається їй державою; 4) способом її творення є безпосереднє установлення або санкціонування; 5) завжди має формально-визначений характер (закріплюєтеся в офіційних джерелах); 6) належне її функціонування забезпечується державним примусом; 7) спрямування на забезпечення ефективної реалізації норм матеріальних юридичних галузей (адміністративного права, екологічного права, земельного права тощо); 8)відрізняються від норм інших галузей права тим, що предметом їх регулювання є суспільні відносини щодо реалізації та захисту прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, а також держави в публічній сфері тощо. Особливості адміністративно-процесуальних норм: 1. Полігалузевий характер організуючого впливу адміністративно-процесуальних норм. 2. Похідний характер норм адміністративно-процесуального права. 3. Обслуговуючий характер норм адміністративно-процесуального права, забезпечують чітку регламентацію порядку реалізації кореспондуючих матеріальних норм. 4. Наявність особливого предмета регулювання. Адміністративно-процесуальні норми регламентують чітко визначену сферу соціальних відносин - публічно-управлінських, організуючий суспільних відносин з приводу реалізації встановленого адміністративно-процесуальним законодавством порядку вирішення адміністративних справ. 5. Розгалужена система джерел адміністративно-процесуального права, в яких містяться норми цієї галузі. 6. Спрямованість на реалізацію «позитивних» (не юрисдикційних) матеріальних правовідносин, що складаються у ході виконавчо-розпорядчої діяльності органів публічної влади. 7. Широке коло суб'єктів застосування адміністративно-процесуальних норм (застосовуються практично всіма органами, наділеними публічно-владними повноваженнями у тому числі адміністративними судами).

8. Процесуальна норма реалізує лише якусь частину матеріальної норми (аспект), а повністю реалізація матеріальної норми здійснюється сукупністю процесуальних норм, задіяних одночасно або в певний послідовності.

Традиційно у структурі юридичних норм виділяють три складових елементи: гіпотезу, диспозицію й санкцію.

Гіпотеза - вказує на конкретні життєві обставини (умови), за наявності або відсутності яких адміністративно-процесуальна норма вступає в дію.

Існує кілька різновидів гіпотез адміністративно-процесуальних норм. Відповідно до ступеня визначеності відображених у ній обставин гіпотеза може бути абсолютно визначеною та відносно визначеною.

У простій гіпотезі вказана лише одна умова реалізації норми адміністративно-процесуального права.

Складні гіпотези встановлюють одразу кілька обставин, які передбачають "задіяння" адміністративно-процесуальної норми. Серед цих гіпотез виділяють альтернативні та комплексні.

Пряма (визначена) диспозиція містить вказівку на єдино можливий у даному випадку варіант поведінки. Вона є найбільш простою для розуміння та застосування, оскільки абсолютно точно і ясно визначає необхідну поведінку суб'єктів правовідносин, не припускаючи жодних її альтернатив.

Альтернативна (відносно визначена) диспозиція закріплює кілька варіантів можливої поведінки. При виникненні обставин, передбачених гіпотезою, учасник адміністративно-процесуальних правовідносин отримує можливість вибору одного, кількох або, навіть, усіх цих варіантів одразу. Разом з тим, його поведінка не повинна виходити за рамки, окреслені адміністративно-процесуальною нормою.

Бланкетна ("відсилочна", або "відкрита") диспозиція містить найзагальнішу характеристику правила поведінки, жодним чином його не конкретизуючи. Роз'яснення щодо необхідного порядку дій слід шукати в інших нормах або нормативних актах, до яких вона відсилає.

Абсолютно визначена санкція чітко та однозначно передбачає захід негативного впливу на недобросовісного учасника адміністративно-процесуальних правовідносин.

Відносно визначена санкція, закріплюючи конкретний захід процесуального примусу, водночас встановлює межі його застосування.

Альтернативна санкція містить перелік заходів реагування на порушення правил адміністративного процесу. Конкретний захід (заходи) обирає суб'єкт правозастосовної діяльності.