14.Види принципів адміністративного процесуального права.

Принципи адміністративного-процес.права-це складова частина загально-правових принципів,що відображає соціально-політичний стан та потреби суспільства та держави закріплені КУ іЗУ і є підґрунтям формування та розвитку адмін.-процес.діяльності що знаходять свій вияв в адмін..процесі.

До них відносять— верховенства права;

— презумпції правомірності дій і вимог суб’єкта звернення

та заінтересованої особи;

— верховенства закону в системі адміністративно-процесу-

альних нормативних актів;

— забезпечення і охорони інтересів особи і держави;

— диференціації та спеціалізації адміністративного процесу;

— відповідності норм адміністративного процесуального

права України положенням міжнародно-правових актів.

1. Принцип верховенства права. Цей принцип закріплено у

ст. 8 Конституції України, ст. 8 КАСУ та у низці інших установчих актів нашої держави. , Вер­ховенство права — це панування права в суспільстві. Верхо­венство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозахисну діяльність, зокрема у закони, Одним з проявів верховен­ства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією із його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рів­нем суспільства.

2. Принцип презумпції правомірності дій і вимог суб'єкта звернення та заінтересованої особи. Презумпція — це припу­щення високого ступеня ймовірності правомірної поведінки та законних вимог суб'єкта звернення. Цей принцип грунтується на повазі до особистості з урахуванням того, що держава від­повідає перед людиною за свою діяльність. Він слугує запро­вадженню у право ідей гуманності, законності та справедли­вості і набуває значення юридичного принципу.

3. Принцип верховенства закону в системі адміністративно- процесуальних нормативних актів. верховенство закону в системі адміністративно-про­цесуальних нормативних актів виявляється в тому, що він прий­нятий з дотриманням усіх необхідних вимог і процедур, має вищу юридичну силу, відповідає Конституції України й не може бути скасований, призупинений чи підмінений жодним підза-конним актом, виданим органом владних повноважень будь-якого рівня. Прийняття адміністративних процесуальних за­конів, які не відповідають Конституції України, неприпустиме, бо це може зумовити необгрунтоване обмеження прав, свобод та інтересів людини і громадянина.

4.Принцип відповідності норм адміністративного процесуаль­ного права України положенням міжнародно-правових актів. Конституційне закріплення тези (ст. 9), що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Ра­дою України, є частиною національного законодавства Украї­ни, є тим підґрунтям, на підставі якого система норм ад­міністративного процесуального права буде поновлюватися нормами світової цінності. Характерно, що останнім часом уже зроблені певні кроки щодо застосування норм міжнародно-правових актів у законодавстві України. Наприклад, ч. 6 ст. 9 КАСУ закріплено: «Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого дана Верховною Радою України, встанов­лені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосо­вується правило міжнародного договору».

5.Принцип диференціації та спеціалізації адміністративного процесу. Системний аналіз норм адміністративно-процесуаль­ного права дає підстави говорити про наявність двох форм ад­міністративного процесу — судову та управлінську, які об'єднують принаймні три основні групи адміністративних проваджень: а) провадження в сфері управління; б) проваджен­ня з адміністративного судочинства; в) провадження в справах про адміністративні правопорушення. Саме ця характерна особливість для адміністративного процесу, на відміну від кримінального, цивільного чи господарського процесів, потре­бує належного процесуального врегулювання, диференціації та спеціалізації щодо розгляду і вирішення адміністративних справ.

6 .Забезпечення і охорона інтересів особи і держави .Урахування інтересів держави тісно пов'язане із забезпе­ченням охорони інтересів особи. Належне функціонування органів владних повноважень та суду є найважливішим чинни­ком захисту прав, свобод та інтересів особи і, навпаки, законо­слухняність членів суспільства сприяє нормальному функціону­ванню державного апарату і держави в цілому.

Юридичний зміст цього принципу полягає в тому, що пра­ва і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяль­ності держави.

Принцип законності. Цей принцип означає здійснення державними органами і посадовими особами всіх властивих їм функцій у суворій відповідності з чинною Конституцією, законами та підзаконними актами, відповідно з встановленою у законодавстві компетенцією³. Законність в адміністративних провадженнях полягає у тому, що адміністративний процес здійснюється на основі спеціальних адміністративно-процесуальних норм у межах встановленої компетенції

Принцип гуманізму. Суть цього принципу полягає в повазі до гідності і прав людини

Принцип рівноправності. Означає рівність громадян перед законом. Цей принцип закріплений у ч. 2 ст. 24 Конституції України. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принцип об'єктивної істини. У науковій літературі протиставляється фактична істина формальній, тому що фактична істина виявляється не інакше як при винесенні уповноваженою особою рішення за задокументованими даними².

Принцип стадійності. Структура будь-якого процесу правозастосування складається з певних, логічно пов'язаних між собою, стадій