25.Розлученняускл.Іноз елементом(див.Пит.20-24)

Розірвання шлюбу є одним зі способів його припинення (як і в разі смерті одного з подружжя чи оголошення його померлим). Підставою для розлучення, передбаченою у багатьох державах, є воля одного чи обох із подружжя. Фактичний розпад шлюбу є підставою для його розірвання у більшості держав. Свідченням розпаду шлюбу в правових системах можуть бути: тривале розділь_не проживання подружжя; вагомі розбіжності в поглядах на життя між подружжям; зрада одного з них, після чого сумісне життя для іншої особи стає неможливим; жорстока поведінка одного з подруж_жя; зловживання алкоголем; залишення одним із подружжя сім'ї на тривалий час. У державах «сім'ї загального права» підставами розірвання шлюбу вважаються: подружня зрада; залишення одного з подруж_жя на певний строк; жорстоке поводження чи аморальність; алкоголізм; душевна хвороба; тюремне ув 'язнення на певний тер_мін тощо. Особливістю англійської правової системи стосовно розірвання шлюбу є те, що заява про розлучення не може бути по_дана, якщо з моменту укладення шлюбу не минуло трьох років. Тільки у випадках, коли вимога про розлучення грунтується на ви_ключній жорстокості та аморальності відповідача, суд може при_йняти до розгляду позов про розлучення і до спливу трирічного терміну.

21.Усиновлення, ускладнене іноземним елементомУсиновлення – прийняття усиновлювачем у свою сімю особи на правах дочки чи сина, що здійснюється за рішенням суду.

Усиновлювачами не можуть виступати особи однієї статі. Випадки міжнародного усиновлення:

(1) іноземцем усиновлюється українська дитина;

(2) в Україні український громадянин усиновлює іноземця;(3) в Україні іноземець усиновлює іноземця;

(4) за кордоном український громадянин усиновлює іноземця;(5) за кордоном український громадянин усиновлює українця;(6) за кордоном іноземець усиновлює громадянина України.

Може бути усиновлена дитина або повнолітня особа у певних випадках ( у усиновлювача відсутні діти, онуки, в усиновлюваного батьки)

- Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не менше 21 року

- Усиновлювачем може бути особа, що старша усиновлюваного не менше 15 років

- Подружжя

Міжнародні джерела

- Декларація про соціальні і правовові принципи, що стосуються усиновлення дітей на міжнародному рівні (Рещолюція ГА ООН 1986)

- Конвенція про права дитини 1989

- Гаазька Конвенція про захист дітей і співробітництво у відношенні іноземного усиновлення 1993

- Європейська конвенція про усиновлення дітей 1967

- Переважне право на усиновлення дітей громадян України

Національні джерела:- Сімейний кодекс;- Постанови КМУ та профільних міністерств

Відповідно до статті 283 СК, українська дитина може бути усиновлена іноземним громадянином у разі:

1) перебування дитини на обліку в Державному департаменті з усиновлення та захисту прав дитини не менше одного року (Якщо усиновлювач є родичем дитини або дитина страждає хворобою - раніше);

2) відсутності громадянина України, який виявив бажання усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування до себе в сім'ю;

3) згоди Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини;

4) забезпечення дитині за кордоном прав в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України.

Першочергове право на усиновлення дитини – громадянина України – мають іноземці, які є:

1. родичами дитини;

2. громадянами держав, з якими Україна укладала договір про надання правової допомоги;

Отже, іноземні особи, які виявили бажання усиновити дитину, що є громадянином України, звертаються з письмовою заявою до Центру усиновлення про взяття їх на облік кандидатами в усиновителі та надання направлення на відвідання відповідного державного дитячого закладу для підбору, знайомства та установлення контакту з дитиною. До заяви додаються такі документи:

1. наданий компетентним органом країни проживання висновок кандидата в усиновителі, що підтверджує його можливість бути усиновителем, із зазначенням житлово-побутових умов, біографічних даних; 

2. дозвіл компетентного органу країни проживання кандидата в усиновителі на в’їзд і постійне проживання усиновленої дитини;

3. документи про доходи, заробіток, прибуток;

4. медичний висновок про стан здоров’я кожного кандидата в усиновителі;

5. копія свідоцтва про шлюб (якщо заявники перебувають у шлюбі);

6. копія паспорта або іншого документа, який засвідчує особу кандидатів в усиновителі;

7. відомості уповноваженого органу на кожного кандидата в усиновителі про те, що ніхто з них не притягався до кримінальної відповідальності,

8. зобов’язання усиновителів у разі усиновлення дитини в місячний термін поставити її на консульський облік у консульській установі України в країні проживання та надавати цій установі періодичну інформацію про умови проживання і виховання дитини тощо.

9. Нотаріально засвідчену письмову згоду на усиновлення другого з подружжя (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;

Центр з усиновлення дітей протягом 20-ти робочих днів розглядає заяву громадян України, якіпроживають за її межами, та іноземців. У разі прийняття позитивного рішення ставить їх на облік як кандидатів в усиновлювачі із занесенням даних про них до книги обліку кандидатів в усиновлювачі

Центр з усиновлення дітей надає іноземцям - кандидатам в усиновлювачі інформацію про дитину, яка перебуває на централізованому обліку більше року, якщо інше не передбачено законодавством, та видає відповідне направлення для організації знайомства та встановлення контакту з дитиною за формою, що затверджується Центром з усиновлення дітей.Строк дії направлення – 10 робочих днів з дня видачі.

За усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею вісімнадцяти років.

Іноземець зобов’язаний особисто:

a. ознайомитися з документами усиновленої дитини;

b. познайомитися і встановити контакт з дитиною;

c. бути присутнім під час розгляду справи в судді про усиновлення;

d. отримати рішення суду про усиновлення;

e. забрати дитину з місця її проживання за поданням копії рішення суду про усиновлення.

Усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземними громадянами провадиться рішенням районного (міського) суду.

Певною проблемою під час виховання усиновлених дітей постає рано чи пізно питання щодо таємниці усиновлення. За цією статтею усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, і якщо ця особа в Україні постійно не проживає, не є таємним.

22.Правове регулювання деліктних зобов’язань у МПрПДля визначення законодавства, яке слід застосувати до регулювання деліктних зобов'язань з "іноземним елементом" найчастіше застосовується колізійний принцип - закон місця заподіяння шкоди (lex loci delicti). Його виникнення пояснюється внутрішньою узгодженістю вказаного делікту з соціально-економічними відносинами, що оточують його, та правовою сферою.

Отже, обмеження в застосуванні прив'язки lex loci delicti можуть виявлятись лише тоді, коли в деліктному правовідношенні спостерігаються стійкі зв'язки, які конкурують між собою. Так, ту саму відповідальність в одних правових системах кваліфікують як таку, що виникає з делікту, в інших - з чинного на момент вчинення правопорушення договору (трудового, перевезення, найму, доручення тощо).Якщо діяння за законом країни, де вчинено делікт, є підставою для деліктної відповідальності, а в країні суду воно розглядається як правомірне, то вважається, що не можна вимагати постановлення судом рішення про відшкодування шкоди всупереч своєму законові.Серед прив'язок, застосовуваних поряд чи замість принципу закону місця заподіяння шкоди, найпоширенішою є прив'язка до закону місця проживання (місцеперебування) осіб. Вона, як додаткова до основної прив'язки - місця заподіяння шкоди, передбачена законами з міжнародного приватного права.Колізійно-правове регулювання  деліктних зобов’язань у відповідно до законодавства України. У ЗУ«Про мчп» досить повно відображені напрацювання міжнародного приватного права у сфері застосування колізійних прив’язок при виборі статуту делік-тного зобов’язання.

Ст..49Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Право, що застосовується до набуття, збереження майна без достатньої правової підстави

До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження 
майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.

23.Трудові відносини у МПрПУ системі колізійних норм, які використовуються для регулю_вання трудових відносин з «іноземним елементом», переважними є ті, що призначені саме для цих відносин; - закон держави місця роботи (lex loci laboris); - закон держави, з якої відряджено працівника (lex loci delegationis) та ін.

Для регулювання спеціальних трудових правовідносин, таких як виконання робіт у відрядженні чи на територіях кількох дер_жав, переведення на роботу в іншу країну тощо застосовують додаткові колізійні прив'язки. Ними є, наприклад, відсилання до закону держави, в яку направлено працівника у відрядження, на території якої востаннє виконувалася робота.

До регламентації трудових відносин на транспорті, скажімо, на морському, типовою є колізійна прив'язка - закон прапора; на річковому, повітряному - місця реєстрації судна; на автомобільному - особистий закон перевізника.

26. Особливості шлюбно-сімейних відносин у мусульманському правіМусульманське сімейне право вивчається на основі національного законодавства країни, яке відповідає релігійним нормам (у відповідності з Кораном). Шлюб – договір, а форма реєстрації – релігійна. Для укладання договору потрібна згода сторін і  свідки – 2 чоловіка, або 1 чоловік і 2 жінки. Чоловіки мають право на укладання шлюбного договору з 12 років, а жінки - з 9-ти. Укладання шлюбу відбувається при мечеті. Прохання на укладення шлюбу направляється на розгляд районному судді (потрібна наявність справки від старости, про цивільний стан,медична довідка і військово-службовий дозвіл на шлюб у випадку якщо один з подружжя іноземець). Шлюб мусульманки з не мусульманином є недійсним. Обов’язковими умовами шлюбного договору є:- дата і місце проживання, імена;- дата і місце проведення;- імена свідків і відомості про них;- розмір попереднього і відтермінованого калиму;- підписи наречених і судді.

Не існує мінімального чи максимального розміру калиму. Його збільшення або зменшення здійснюється в суді. Калим складається з 2 частин:

1) попередній виплачується при укладанні шлюбу або з підписанням договору;

2) відтерммінований записується у шлюбний договір, але може виплачуватись після смерті, або розлучення.Після одруження чоловік зобов’язаний утримувати жінку, а вона в свою чергу не може від цього відмовитись.

27. Особливості розлучення у мусульманському павіУ справі розлучення чоловік більш вільний у своїх діях , ніж жінка , хоча їй  формально дається аналогічне право. Єдині умови , які шаріат ставить перед чоловіком , бажаючим розлучитися, - він повинен бути при здоровому глузді і не бути ніким примушеним до розлучення.

При тимчасовому шлюбі розлучення не потрібно. Після закінчення терміну тимчасового шлюбу шлюбний договір вважається розірваним автоматично. Але чоловік має право дати розлучення дружині, з якою він перебуває у тимчасовому шлюбі, якщо він захоче цього раніше, ніж закінчиться термін тимчасового шлюбу. Жінка, що отримала розлучення, як і вдова, не може відразу вийти заміж. Шаріат встановлює такі правила: відразу після розлучення може вийти заміж жінка, якій не виповнилося дев'яти років, і вдова старше 50 років, так як вважається, що жінки ні в тому, ні в іншому віці не можуть мати дітей і тому їм не потрібно очікувати закінчення після розвідного терміну, встановленого шаріатом. Термін, якого жінки-вдови повинні дотримуватися після розлучення, називається ідда і триває протягом  трьох менструальних циклів. Має право не чекати терміну і вийти заміж вдруге тут же після розлучення з першим чоловіком і жінка, яка не мала близьких відносин з чоловіком, отримуючи розлучення. Термін ідда має на меті з'ясувати, чи не вагітна жінка, що овдовіла або отримала розлучення. Звільнення від вагітності також вважається закінченням терміну ідда. Наприклад, якщо чоловік дав розлучення дружині, і вона буквально через годину народила, вважається , що минув її термін ідда.

Підставами для розлучення у мусульманському праві є:

- у чоловіка є недоліки, або хвороба, що заважає йому виконувати шлюбні обов’язки;

- чоловік зійшов з розуму;

- чоловік відсутній 3 роки у зв’язку з тюремним засудженням;

- неотримання жінкою утримання протягом року за відсутності чоловіка.

Якщо одруження відбувається з вини жінки - суддя може відмінити калим, а за вини і ініціативи чоловіка – 3 роки утримання жінки. За ініціативою чоловіка розлучення проходить в три етапи:

І. Талак – період недоторканості (задля перевірки чи не вагітна вона; в цей період дружина може повернутися);

ІІ. Талак – мають право укласти новий шлюб ;

ІІІ. Талак –  кінцеве розлучення (ніколи не одружаться один з одним, хоча можливі винятки).

За зраду жінка позбавляється волі на 2 роки, а чоловік і його коханка від 1 місяця – до 1 року. Розлучена дружина повертається до будинку батька, де вона виконує «брудну роботу», а діти перебувають під захистом батька. Матір може виступати у якості виховательки. Син з матір’ю може жити до 13 років, а дочка до 15-ти.